Авдіївка залишилася без світла, води й тепла
Пʼятниця, 03 лютого 2017
07:50
Авдіївка залишилася без світла, води й тепла
Автор: REUTERS
Мешканці Авдіївки отримують їжу в рятувальників у мобільному пункті обігріву після обстрілу міських будівель 31 січня
— У діда 65 років стажу, я — інвалід труда. Не змогла пролізти в чергу, бо стояли самі молоді. Дідо сьогодні їстиме саму крупу, — втирає сльози 65-річна Анна Кравець. 1 лютого о 17:30 виходить з одного із семи наметів на стадіоні “Хімік” в Авдіївці Донецької області. Везе порожні санчата.
— Не маю слів описати ці обстріли, — виймає з кишень руки. — Останні три дні нема хвилини, щоб було тихо.
— Мы детей на войне родили, — каже інженер-технолог 40-річна Анна Юніна. Поряд її подруга 38-річна Тетяна із сином. Приїхали з санчатами по допомогу організації ЮНІСЕФ. Волонтер кладе на сани дві коробки з гігієнічними наборами. Там зубні щітки, паста, порошок, мило, мийні засоби. — Ми вже виїжджали звідси, а гроші де брати? Тут хоч сухпай дають. У квартирі сидимо одягнені. Нема і 15 градусів. Без електрики, води. Носили з двору сніг і топили.
Авдіївка залишилася без світла, води й тепла — через обстріли бойовиків. Увечері 30 січня снаряди пошкодили електромережу, що живила коксохімічний завод.
На світанку 31 січня бойовики випустили по місту 160 ракет із “Градів”.
— Стріляли з Донецька. Чотири установки “Град” били з житлових кварталів із чотирьох різних точок, — повідомили у 72-й бригаді Збройних сил, яка захищає місто.
В Авдіївці оголосили надзвичайну ситуацію. Президент Петро Порошенко перервав робочий візит до Німеччини й повернувся в Україну.
У другій половині дня бойовики посилили обстріли. З міста евакуювали 10 тяжкохворих і людей з особливими потребами. Бійці 72-ї бригади віддали мешканцям Авдіївки чотири польові кухні, намети й дрова. Рятувальники розгорнули сім мобільних пунктів обігріву на стадіоні “Хімік”. Поряд поставила намет благодійна організація “Карітас”.
— Ніч в Авдіївці минула з водою та світлом, — розповідає вранці 1 лютого голова військово-цивільної адміністрації Донеччини 54-річний Павло Жебрівський. — Температура у тепломережах впала, але працівникам коксохіму вдалось її підняти. Зараз — 35 градусів. Вода є, тиску вистачає, щоб підняти її до четвертого поверху. Газ у будинках є. Прибули вісім вантажівок допомоги. Ми готові до різних сценаріїв розвитку подій. Зокрема — евакуації. Маємо автобуси, щоб понад 4100 людей вивезти за раз.
Опівдні в місті оголосили режим тиші. О 15:00 Павло Жебрівський сказав, що Росія надала гарантії припинення вогню до 17:00. Ремонтні бригади вийшли на місце розриву електромережі. За кілька хвилин після 16-ї по них почали стріляти бойовики.
— На режим тиші мешканці міста не розраховують. Усі готуються, що знову стане темно і почне бахкати, — каже 41-річний Григорій Селещук, керівник гуманітарних проектів “Карітасу”. Розмовляємо ввечері 1 лютого. У місті мобільного зв’язку майже немає. — Вчора були сильні обстріли. Люди ховалися в укриттях і підвалах. Сьогодні місто — ледь жевріє, але живе. Є люди на вулицях, магазини працюють. Атмосфера принишклого очікування на щось гірше. За день повідомили про 20 зруйнованих будинків. Загинули щонайменше четверо мирних жителів.
Ситуація — критична. Багатоповерхівки опалюють потужні генератори. Прокачують технічну воду з коксохімічного заводу. Держава завезла для них 25 тонн дизпалива. Але усе висить на волосині. Щодня температура в помешканнях падає. Якщо вчора було 17–18 градусів тепла, то сьогодні — 14. І падатиме ще. Бо недостатньо просто ганяти у трубах теплу воду. Треба якнайшвидше запустити електрику. Для цього мають припинити обстріли. Водоканал знайшов місце розриву у водогоні. В деякі райони пробуватимуть пускати воду на певні години.
Світла у будинках немає. Воду й харчі в місто завозять гуманітарні організації. “Карітас” роздає пляшкову. Інші організації привезли кілька десятків тисяч літрів у бочках. Люди отримують на руки по 3–5 літрів. Це залежить від розміру сім’ї. У приватному секторі набирають у свій посуд.
У місті оголосили добровільну евакуацію.
— Влада спрацювала чітко, — говорить Григорій Селещук. — Три автобуси з дітьми і їхніми батьками виїхали на Святогірськ. Забезпечені житлом і харчами. Планують виїзд іще кількох. Але люди зголошуються неохоче. Сподіваються на краще. Великої хвилі евакуації не буде, доки не почнуть валитися будинки. Бої вже йдуть у передмісті, де приватний сектор.
— Бомбят так же, как в 2014-м. Очень страшно. К нам никогда не прилетало. А вот сейчас прилетело, — плаче 40-річна Світлана вранці 2 лютого.
Три роки тому купила будинок в Авдіївці. О 5:25 міна прилетіла до неї в город. Посеред двору — метрова яма.
— За сьогодні на Авдіївку прилетіло до 30 мін із боку сєпарів. Глушать чотири дні по повній програмі. Намагалися потрапити в наш блокпост. Але промахнулися, влучили в магазин. Хороший, купляв там свічки для машини, — каже розвідник на позивний “Отаман”.
У дворі школи, яка слугує і за продуктовий склад, вигулює таксу 14-річний Ілля Устюжанін.
— Ходимо до школи, навіть коли обстріли. Привикли. Газ є. Недавно відключили воду, бо нема електрики, — розповідає. — Торік із хлопцями грали у футбол. Потім — вибух, порох, як туман. Побачили хлопця в крові. Він вижив. Хочу після дев’ятого класу вступити у військовий ліцей імені Богуна. Піду захищати Україну.
1500 школярів і понад півтисячі дошкільнят залишаються в Авдіївці. У місті — від 12 до 16 тис. людей.
175 жителів Авдіївки евакуювали. Із них — 88 дітей. Їх вивезли в сусідні міста вранці 1 лютого.
150 автобусів готові до евакуації населення Авдіївки, каже радник заступника міністра оборони Василь Будик.За рейс готові вивезти понад 4 тис. осіб.
60 росіян доправили в морги Донецька після боїв в Авдіївці 31 січня.
— Місцевих не рахують, — каже заступник командира 72-ї бригади ЗСУ Олександр Самарський. — За добу бойовики 11 разів просили перемир’я, яке самі ж порушували за 15 хвилин.
“Це — пробна куля Путіна”
— У загострення в Авдіївці є кілька причин, — каже заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень 49-річний Василь Яблонський.
— Перша лежить на поверхні — наші Збройні сили відвойовують території. Почали торік із промзони, Світлодарської дуги. Помалу забираємо землі, які за Мінськими угодами належать Україні. Тому такої реакції Росії слід було чекати.
По-друге, це — пробна куля президента РФ Володимира Путіна. Хоче побачити реакцію світу, насамперед США. Це — спроба продемонструвати силу і, до певної міри, крок відчаю. Санкції діють, резервні фонди Росії тануть. Путін “бере всіх на понт”. З останніх сил намагається показати, що санкції йому не страшні і він нічого не боїться.
Зараз багато залежить від Сполучених Штатів. Світовим політикам потрібен сигнал з адміністрації президента Дональда Трампа. Тривають перемовини про те, щоб розширити число учасників Мінського процесу, зокрема долучити США.
Утім, є ймовірність, що 1 липня стане неприємною датою для України. Термін дії санкцій спливає наприкінці червня. Консенсусу щодо їх продовження поки що немає. Але в разі скасування санкцій Заходу буде важко пояснити цей крок. Росіяни шукатимуть зачіпки, аби звинуватити нас у порушенні перемир’я. Але українська армія не переходила межі, встановленої Мінськими угодами.
Похожие записи
Об авторе
