За кілька годин на Інститутській убивають 53 людини

Вівторок, 09 лютого 2016
06:55

Газета по-українськи

Політика

За кілька годин на Інститутській убивають 53 людини

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: REUTERS

Увечері 18 лютого 2014 року силовики перекрили центр Києва для транспорту. Штурмували Майдан із боку Європейської площі й вул. Інститутської. ”Беркутівці” кидали в натовп активістів шумові гранати й стріляли. О 20:00 підпалили підніжжя Монументу незалежності. За дві години — Будинок профспілок

14–20 лютого 2014 року протистояння між силовиками й майданівцями загострюється. Активісти звільняють адміністративні будівлі в обмін на закриття кримінальних справ. 18 лютого майданівці йдуть колоною до Верховної Ради підтримати голосування за зміни до Конституції. Виникає протистояння із правоохоронцями, що переростає у збройні сутички. Влада оголошує антитерористичну операцію в центрі Києва, зупиняє роботу метрополітену, перекриває центр міста й обмежує в’їзд до столиці. Починається штурм Майдану. Силовики за три дні вбивають 73 активісти й підпалюють Будинок профспілок.

Влада розпочинає “антитерористичну” операцію

О дев’ятій ранку 18 лютого з Майдану люди йдуть колоною до Верховної Ради. Попереду — бійці сотень само­оборони, позаду — мітингарі. Усього йде близько 5 тис. осіб.

З боку вул. Інститутської силовики оточують урядовий квартал. На підходах — вантажівки з піском. Між ними — колючий дріт. Відкритою залишається вул. Шовковична до Маріїнського парку. Нею колона доходить до парку. Там вишикувалися кордони тітушок і правоохоронців. Протестувальники проривають один з них.

— Як тільки це сталося, підтягнувся “Беркут”, пролунали постріли. На моїх очах одному хлопцеві відірвало кисть руки гранатою. Міліція кидала їх із прив’язаними гвинтами. “Беркутівці” залізли на дахи будинків і стріляли в людей, — згадує киянка 26-річна Наталія Листопад. — Тітушня була з білими пов’язками, у зелених касках. Валили всіх без розбору.

Паралельно активісти беруть штурмом офіс “Партії регіонів” на вул. Липській. Підпалюють його. Димом задихнулися двоє працівників офісу. Їх знаходять за два дні.

О 12:20 “Беркут” жене активістів до Майдану. За ним ідуть “тітушки” з кийками та залізними палицями. Б’ють майданівців. До обіду в сутичках у Маріїнському парку та на розі Кріпосного провулку гинуть троє мітингарів.

Близько 16:00 рух у метро зупинили. Міністр МВС Віталій Захарченко говорить — якщо не припиниться протистояння, о 18:00 розпочне “антитерористичну” операцію в центрі Києва.

Тим часом протестувальники захоплюють мерію, Головпоштамт, консерваторію і Держкомтелерадіо. Влаштовують там додаткові пункти обігріву й надання медичної допомоги, відпочинку.

— Силовики ввечері охопили майдан півкільцем — від готелю “Україна” до Жовтневого палацу й до Будинку профспілок. Намети на Майдані спалили, — додає Наталія Листопад. — Пекельна ніч була в нас. Тоді навіть банки з варенням кидали в мєнтів.

Комунальники зводять бетонне укріплення навколо Верховної Ради й барикади на Грушевського. Силовики беруть штурмом Український дім.

О 20:00 з боку Європейської площі заїжджає БТР, розтягує частину барикад. Активісти спалюють його коктейлями Молотова. Механіки-водії встигають вискочити.

Усю ніч тривають сутички. Майданівці жбур­ляють у силовиків все, що горить — шини, намети, одяг, їжу та сміття. Ті стріляють бойовими набоями по людях. Майданівці відповідають із мисливської зброї.

До центру міста стягується все більше людей. Несуть їжу, паливо, петарди. Безпечно зайти можна тільки з боку Бессарабського ринку великою компанією.

У ніч на 19 лютого загоряється Будинок профспілок. Спецпідрозділ “Альфа” вривається до середини через дах. Звідти всіх евакуйовують. Із госпіталю, що облаштували на третьому поверсі, поранених виносять на руках.

— Просимо жінок і дітей залишити Майдан у зв’язку із проведенням антитерористичної операції, — лунає з міліцейських динаміків.

О 6:00 — затишшя. Майданівці продовжують палити барикади. Вогонь палає за 10 м від сцени.

— Це була драматична і складна ніч. Від вибухів із вух йшла кров, через чад сльозились очі, — розповідає активіст 25-річний Андрій Осадчук із Києва. — Багато наших загинуло. Люди так утомилися, що під ранок засинали прямо на снігу.

Зранку майданівці розбирають бруківку неподалік Головпоштамту й консерваторії. Серед них багато жінок у взутті на підборах, пенсіонерів і неповнолітніх. Каміння складають у купи, щоб жбурляти в силовиків.

Людей на Майдані обстрілюють снайпери. Обирають тих, хто у бронежилетах, медиків. Убитих активістів зносять до Михайлівського собору.

Удень до центру Києва проривається все більше людей. З’їжджаються з областей України.

В ніч на 20 лютого протистояння посилюється. Зі сцени оголошують, що загинули близько 20 осіб з обох сторін. Уранці “Беркут” відходить від Жовтневого палацу та стели на Майдані. На вулицях Інститутській і Грушевського з’являються бійці з ав­томатами. Неподалік Кабміну й Верховної Ради помічають снайперів.

На Майдані збирається близько 20 тис. людей. Вони наступають на урядовий квартал. Силовики стріляють у них із бойової зброї. Основний натиск — на вул. Інститутській. Вгору вулицею піднімається перша група з 30 осіб. Їх розстрілюють біля квіткової тумби, неподалік виходу з метро Хрещатик. Також снайпери цілять у людей біля Жовтневого палацу. За кілька годин там гинуть 49 активістів і четверо “беркутівців”. Снайпери стріляють у всіх, хто наближається до барикад на вул. Грушевського.

— Люди, які піднімалися тоді на Інститутську, нагадували праведників, що йдуть на Голгофу, — каже Андрій Осадчук.

По обіді столицю охоплює паніка. В інтернеті поширюють відео розстрілу людей. Правоохоронці не виходять на вулиці. “Тітушки” тікають із Маріїнського парку. Відступають і підрозділи “Беркуту” з регіонів. Столичні аеропорти “Жуляни” і “Бориспіль” переповнені — із країни виїжджають “регіонали” з майном.

200 “­тітушок” у ніч на 19 лютого 2014 року підстерігають людей на вулиці Великій Житомирській. Згодом з’явиться відео, як забивають жертву до смерті. Застрелюють журналіста В’ячеслава Веремія і ще чотирьох людей.

Активісти залишають Київраду

16 лютого 2014 року активісти об’єднання “Свобода” звільняють міськраду на Хрещатику. Після цього влада має відпустити затриманих майданівців і відвести силовиків із Грушевського. Посередником перемир’я є посол Швейцарської конфедерації Крістіан Шоненберг.

Після відступу силовиків від барикад на вул. Грушевського там прибирають комунальники. Скрізь валяються дерев’яні таблички з написами населених пунктів, звідки приїхали загони міліції. Є Луганськ, Донецьк, Сімферополь, Харків, Бердянськ. Подекуди можна прочитати “Мавпи, 50 метрів”, “Увага, до вольєра не наближатися, тварин не годувати, мавпи лякаються”.

Прибиральною технікою комунальники віддирають сніг і покришки від дороги. Згорілих автобусів не чіпають.

Опівдні 3 тис. людей збирається на Майдані на Народне віче.

— Із вівторка для нас буде вирішено багато питань, бо розпочнеться сесія пар­ламенту. Вимога номер один — повне перезавантаження влади, дострокові вибори президента й парламенту, — каже лідер опозиції 41-річний Аресеній Яценюк.

Після віча активісти укріплюють барикади по периметру мішками з піском. Також зводять металеву браму серед вулиці. Встановлюють намети для обігріву чергових.

Источник