За скільки євро можна подивитися змагання гірськолижників

Пʼятниця, 06 січня 2017
14:13

Спорт

За скільки євро можна подивитися змагання гірськолижників

 
Коментувати
Роздрукувати

Мікаела Шифрін

Як не дивно, я ще пам’ятаю часи, коли усього цього не було. Спортсмени-гірськолижники змагалися усі разом лише один раз на рік на чемпіонаті світу чи Олімпійських Іграх.

Решту часу вони виступали у місцевих змаганнях або просто тренувалися, готуючись до головного старту сезону. Аж раптом хтось розумний збагнув, що виступи найкращих спортсменів світу – це захоплююче видовище. Тож влаштовувати його лише один раз на рік – щонайменше нерозумно. Тоді й вирішили спробувати організувати неофіційні змагання поміж найкращими із найкращих на відомих альпійських курортах. А щоб спортсменам було цікаво – організатори не лише брали на себе усі витрати, а ще й обіцяли платити гроші переможцям та призерам.

Що тоді почалося у пресі колишнього СРСР! Нову ініціативу презирливо називали “білим цирком”, у якому спортсмени будуть експлуатуватися багатими організаторами як циркові коні, що докорінно суперечить олімпійським принципам. Попервах за ініціативою СРСР та “соціалістичних країн” учасників комерційних змагань не допускали до офіційних стартів світових чемпіонатів та Олімпіад. Задум керівників радянського спорту був простим – найкращі підуть у “цирк”, тож стане більше шансів щось виграти у “радянських спортсменів”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стрибуни з трампліном у новорічну річ не святкують

На щастя, “білий цирк”, який тепер усі добре знають як Кубок світу, таки вижив, показавши приклад іншим представникам зимових видів спорту. Свої Кубки світу згодом почали проводити лижники-бігуни, стрибуни з трампліну, саночники, північні двоєборці, біатлоністи. Але першим і головним досі залишається гірськолижний Кубок світу, кожен старт якого є видатною подією, за право провести яку сперечаються найкращі курорти світу. І це логічно – мільйони любителів кататися з гори на лижах є колосальним рекламним ринком. Тому жодних проблем із призами немає і не передбачається. Більше того – “білий цирк”, яким зовсім не соромиться називати себе гірськолижний Кубок світу, урочисто відзначає нині своє п’ятдесятиліття.

Минулого року я писав із італійської Санта-Катарини, де у різдвяно-новорічні дні проходили змагання із швидкісного спуску серед чоловіків. Цього року я обрав австрійський Земмерінг із жіночими слаломом та гігантським слаломом і вгадав – чоловічі старти в Італії скасували через сильний вітер.

Традиційна проблема зі снігом, яка переслідує спортсмені в Альпах, загнала до Земмерінга ще й змагання, які мали би бути у французькому Куршевелі. Тож три старти найкращих слаломісток за три дні були розкішним видовищем.

Зрозуміло, що “білий цирк” розрахований на телевізійну аудиторію, але тим, хто хоче побачити усе на власні очі, таж створені чудові умови. У Земмерінгу подивитись слалом коштувало від 17 євро навколо траси до 100 та 200 євро на спеціальних віп-трибунах із вишуканими напоями та наїдками у наметах поруч. Можна було дивитись і безплатно із протилежної гори, але тоді було би не видно величезного екрану.

Народ у Земмерінгу уболівав, звісно, за своїх, але примою усіх трьох стартів була юна американка Мікаела Шифрін. Олімпійська чемпіонка у слаломі цього року освоїла і “гігант”, де теж найкраща. Уболівальники із багатьох країн разом із австрійцями не могли не віддати належне пластичній американці, яка ніби “облизувала” ворота на трасі, щораз нарощуючи швидкість. Ії головна суперниця швейцарка Лара Гут була цим настільки збентежена, що жодного разу не потрапила у трійку призерів, а значить не прийшла на жодну прес-конференцію. Шкода – я саме напружив усі свої знання німецької аби запитати у Лари Гут чи у неї все “зер гут”?

Із Земерінга різнокольоровий караван “білого цирку” рушив до Загреба і наші шляхи розійшлися. На мене чекав традиційний “турнір чотирьох гір” для стрибунів з трампліна. Про нього читайте завтра.

Источник