За трагедії в зоні АТО нікого не покарали

Четвер, 06 січня 2017
00:30

Газета по-українськи

Україна

За трагедії в зоні АТО нікого не покарали2

 
Коментувати
Роздрукувати

7 січня минає 1000 днів антитерористичної операції на Донбасі. Тодішній виконувач обов’язків президента Олександр Турчинов оголосив про її початок 13 квітня 2014 року.

— Характерна ознака війни на Донбасі — подвійні стандарти. Агресія Росії гібридна. Наша оборона — двозначна, — каже 48-річний Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії. — За 1000 днів не запровадили термін “війна”, користуємося поняттям АТО. На початку війни був великий патріотизм. Він втілився у створення добровольчих батальйонів. Їх звели нанівець, питання військ територіальної оборони не врегулювали.

Немає програми розвитку Збройних сил. Усім сектором безпеки керують у ручному режимі. Через це рівень патріотизму падає. За таких умов неможливо збудувати професійну армію, бо вона передбачає зміну ставлення до солдатів. У нас досі армія радянського типу.

Переозброєння відбувається на тактичному рівні. Нема системи, яка привабила б західні компанії налагодити військово-технічне співробітництво з Україною.

АТО триває на тлі роз’єднання суспільства. Для однієї частини війна прийшла у хату, для другої життя в режимі свята не зупинилося. Досі ніхто не відповів за трагедії — починаючи зі збитого над Луганським аеропортом літака і до Іловайського котла.

Однак сьогодні армія значно сильніша, ніж 2014 року. Це — результат висування на рівень батальйонного і бригадного ­командування людей знизу. ­Армія стримала агресора. Росія головні зусилля перекинула в політичну площину.

Україна перемагає?

— Українці унеможливили повномасштабну війну і показали, що є життєспроможною нацією і державою. Кремль намагався довести світу протилежне.

Однак ми поки що не перемагаємо. Наша оборона пасивна. Рішення логічне, щоб не спровокувати загострення. Проте воно продиктоване бездіяльністю військового керівництва у формуванні армії нового типу. Армія зараз могла би бути вдвічі потужніша. І була б здатна вести активну оборону. Вийшов російський танк на позицію — його знищили ще до того, як вистрелив. Для цього потрібна відповідна розвідка, ударні системи, вишкіл військових. У нас є лише останній. Продовжуємо покладатися на вміння бійців, а не на технології. Так було в Радянському Союзі. Війська західного типу роблять ставку на технологічну перевагу, яка дозволяє діяти на упередження.

Які уроки отримали за час АТО?

— Іловайський котел — це не тільки прорахунки військового керівництва, а й цинізм. Бо за трагедію ніхто не відповів. Російські батальйони увійшли до України напередодні параду до Дня незалежності. Але генерали хотіли провести парад і відмовилися від дій на упередження. Це довела тимчасова слідча комісія Верховної Ради. Депутати звинуватили тодішнього міністра оборони Валерія Гелетея і начальника Генштабу Віктора Муженка. Однак Верховний головнокомандувач Петро Порошенко не відреагував. Це створило прірву між військами і вищим керівництвом — армії і держави. Цинізм останніх шокував суспільство більше, ніж людські втрати.

Визначальними стали бої за Мар’їнку в червні 2015 року. Наші продемонстрували активну оборону, завдали ворогу серйозних втрат (українські військові знищили 156 бойовиків. — ГПУ). Це вже була зовсім інша армія. Якби її підтримати технологічно, надати зброю стримування, потужні системи розвідки й ураження, то в наземних операціях росіяни були б неспроможні протистояти українцям.

Чого армія навчилася за час АТО?

— На новий рівень вийшла система прийняття рішень. На нижчих і середніх ланках ­командування відбулися позитивні зміни, однак їх нема нагорі. Необхідно створити систему оперативно-стратегічної підготовки офіцерів із бойовим досвідом. Замінити ними керівників у Генеральному штабі і Міністерстві оборони. Досі існують штучні зони конфлікту між Генштабом і Міноборони, між Збройними силами й Національною гвардією. Не зрозуміло, хто головний — міністр оборони чи начальник штабу. Нацгвардія фінансується і переозброюється краще за Збройні сили, хоч не бере участі в бойових діях.

Що змінив перехід на контрактну армію?

— Всі чули про 60 тисяч контрактників, але нічого невідомо про відплив кадрів. А він є. Щоб стати професіоналом, треба прослужити мінімум три роки. У людей повинна бути мотивація для цього. Їм треба створити необхідні умови. Це — гідна зарплата, житло, освіта, виплати премій разом із врученням орденів, медичне страхування.

Як змінилися люди?

— Війна об’єднала суспільство. Воно переживає патріотичний підйом. Це видно навіть по тому, як ховають солдатів у нас і в Росії. Але ці зміни не підкріплені діями військово-політичного керівництва.

Що може переломити ситуацію у протистоянні з Росією?

— Позитивний сценарій — зміна влади в РФ. Негативний — Кремль домовиться з Вашингтоном і конфлікт на Донбасі заморозять. Москва здобуде вплив на українську владу через введення в парламент проросійських політиків. Через ті ж вибори на Донбасі.

Щоб не допустити цього, потрібна сильна армія. Вона дозволить говорити з Росією на рівних.

Треба створити умови для іноземних оборонних підприємств. Краще, щоб в Україні працювали 10–15 американських і європейських компаній, ніж коли нам дарують 15 радарів. Для цього потрібно відмовитися від ручного управління оборонною промисловістю.

211 українських військових загинули на Донбасі протягом 2016 року. З початку АТО — понад 2,5 тис.

9640 людей загинули під час проведення АТО на Донбасі. 22 431 отримав поранення. Це інформація станом на 15 вересня 2016 року від управління Організації Об’єднаних Націй із прав людини.

Сухопутних військ стало втричі більше

Від початку війни чисельність Сухопутних військ Збройних сил зросла втричі – до 159 тис. військових. Про це заявив міністр оборони 51-річний Степан Полторак 4 січня:

– У Сухопутних військах створили 10 полків, нові органи управління та навчальні центри.

Зараз на Донбасі перебувають 5 тис. російських військових і 35 тис. бойовиків. На озброєнні мають 600 танків, 1300 бойових машин, 760 артилерійських систем і 300 реактивних систем залпового вогню.

Втратила половину артилерійських систем

За 1000 днів війни українська армія втратила понад 300 танків, більше 200 бойових броньованих машин і майже 100 артилерійських систем – майже половину всіх, які мали. Про це свідчать дані щорічного звіту Міжнародного інституту стратегічних досліджень під назвою “Військовий баланс-2016”. Ще ворог знищив майже 20 літаків і гелікоптерів.

Найбільших втрат техніки Збройні сили зазнали, коли потрапили під вогонь російської артилерії з території РФ.

Источник