НАРДЕП ІЗ НФ АНДРІЙ ЛЕВУС: “ГРИНЯК ПОВІДОМИВ, ЯК ТІКАТИМЕ ЗАХАРЧЕНКО. АЛЕ В НАС ТОДІ НЕ БУЛО СИЛ І ЗАСОБІВ, ЩОБ ЙОГО ВПІЙМАТИ”

Тиждень тому Апеляційний суд Києва переніс засідання у справі керівника управління громадської безпеки Нацгвардії Володимира Гриняка. Причини технічні: не доставили необхідних документів. Другу спробу призначено на сьогодні. "Цензор.НЕТ" розпитав нардепа з "Народного фронту" Андрія Левуса, який узяв підсудного на поруки, про деталі цієї справи.Володимира Гриняка звинувачують у протидії мирним зібранням, перевищенні влади та наданні неправомірної винагороди бійцям “Беркуту” під час Революції Гідності. Тоді він був керівником управління громадської безпеки МВС. Члени “Самооборони Майдану” стверджують, що Гриняк співпрацював із мітингувальниками та надавав їм необхідну інформацію про плани силовиків. Прокурори просили Печерський суд посадити Гриняка за ґрати. Суддя вирішила інакше – віддала його на поруки народним депутатам. Одним із них є представник “Народного фронту” Андрій Левус. Про своє бачення ситуації він розповів в інтерв’ю “Цензор.НЕТ”.

“КОРИСТІ ВІД “ПОСЛУГ” ГРИНЯКА БУЛО БІЛЬШЕ, НІЖ ВІД ТОГО, ЯКБИ ВІН ПРОСТО ХОДИВ ІЗ НАМИ ПО МАЙДАНУ”

– Ви взяли на поруки Володимира Гриняка. Чому впевнені, що він не втече?

– Я цю людину знаю давно.

– Це скільки?

– Знайомство відбулося, якщо не помиляюся, 2005 року, після Помаранчевої революції.

– А як познайомилися?

– У Львівській ОДА. Я працював в управлінні внутрішньої політики, а він відповідав за громадську безпеку області. Взяли його на цю посаду, бо він правильно повівся під час Помаранчевої революції. Звичайно, ми налагодили спілкування.

– Можна сказати, що це ваш добрий знайомий?

– Я б так не говорив. Це не якийсь близький друг. Але тоді він зайняв правильну позицію та добре проявив себе на посаді. А в грудні 2013 року справді почав надавати нам необхідну інформацію.

– У той час Гриняк був, так би мовити, по інший бік барикад, тобто працював усередині системи, проти якої стояв Майдан. Він був “засланим козачком” чи як?

– Ні. Він нормально дослужився до посади одного з заступників керівника департаменту громадської безпеки центрального апарату МВС, який відповідав за конвойну службу. Тобто навіть не займався громадськими акціями: не його профіль. Гриняк із Західної України. Це людина правильних поглядів. Звичайно, він був на нашому боці.

– Чому він тоді не звільнився й не перейшов на бік Майдану?

– Яка б була користь у глобальному плані від іще одного хлопця з “коктейлем Молотова” в руках? Від чого більший зиск: від плюс одного, нехай навіть не рядового, бійця чи людини, яка б нам допомагала концептуально та надавала інформацію, перебуваючи в системі? Звичайно, ми прийняли відповідне рішення, тому переконували та просили Володимира залишитися там. Користі від його, умовно кажучи, “послуг” було більше, аніж від того, якби він просто ходив з нами по Майдану.

– Його звинувачують у керуванні штурмом Майдану 18 лютого…

– По суті таких звинувачень немає. В обвинувальному акті є два епізоди, про які можна говорити. Перший про те, що в його кабінеті начебто видавали гроші “Беркуту”. Він спирається на свідчення “беркутівців”, які сидять у СІЗО по 115-й статті (умисне вбивство. – О.М.). Ними опікується адвокат, який напряму спілкується з Шуляком (колишній командувач Внутрішніх військ МВС України. – О.М.). Той, як відомо, перебуває в Росії. Я б ставив під сумнів такі свідчення. По-перше, це може бути елементарною помстою з боку “беркутівців”. По-друге, зараз Шуляк є активною фігурою в гібридній війні проти України, тому хоче “вибити” з роботи людину, яка очолює управління громадської безпеки Нацгвардії – керівника всіх сил Національної гвардії, завданням яких є захист адміністративних споруд і супровід масових акцій. Це може бути частинка плану – прибрати ідеологічний елемент під час можливих акцій протесту.

– Чий це план?

– Того ж Шуляка. Він входить в оперативний штаб (який очолює генерал ФСБ Бєсєда) щодо України та заходів, які тут відбуваються. Будучи на їхньому місці та маючи їхні можливості, я також би використовував такі інструменти.

– Дивіться, який вигляд має ситуація для людей, які не знають історії Гриняка: людина працювала в системі Януковича під час Майдану, а зараз представники нової влади її захищають. Виникають питання.

– Безумовно, це може здаватися дивним. Але мені особисто байдуже, бо я знаю правду. Я вважаю, що одразу після революції було зроблено всі необхідні кроки для того, щоб дати зрозуміти, що Володимир був одним із нас. Його нагороджено відзнакою “Самооборони Майдану”, а також Філарета.

До речі, у певний момент під час революції його було відсторонено. Мало того, тоді, в січні, у нього був нервовий зрив. Казав: “Я вже не можу й не хочу тут перебувати”. Бо йому ж телефонували односельці й говорили самі розумієте що. А він же не міг відповідати: “Так я ж тут шпигун” (усміхається. – О.М.).

– Бо телефони прослуховували.

– Звичайно. Йому психологічно було дуже важко. Говорив, що хоче хоча б на лікарняний піти. Але ми його просили, щоб лишався. Наприклад, я знаю, як нам допомогла інформація (це те, про що я можу говорити публічно, бо ще триває слідство і я щотижня даю свідчення), коли під час мирного наступу протестувальників оточили в Маріїнському парку, а в Кріпосному провулку почалися бої. Наша розвідка сказала, що вже закривають “Арсенальну”. По суті, ми б опинилися в пастці. Саме Володя тоді дав інформацію про те, що єдиним шляхом можливого нашого прориву може бути наступ на “Арсенальну”, оскільки там на той момент не було багато правоохоронців. А ті, хто там стояли, не мали вогнепальної зброї. Основною силою, яка могла відрізати нам цей шлях, був харківський “Оплот”.

Ця інформація надійшла безпосередньо мені, оскільки на той час Парубій уже був поранений (тому з середини бою в Маріїнці я вже займався всіма питаннями). Я відправив туди 8-му сотню “Самооборони” Михнюка (нині покійного), також 9-ту й інші підрозділи. Вони винесли “Оплот” і частково “Беркут”, який із ним був (що є на відео). Потім до кінця тримали Кріпосний. Коли ми “пробили” “Арсенальну”, вони почали більш агресивно наступати по інших напрямках. Але нам удалося зберегти чималу кількість особового складу. На обід 18 лютого у нас втрати були шість-сім осіб (за  чутками, бо реальної картини до кінця ми не знали: люди ж лежали на землі, були поранені). Але якби ми не отримали інформації, про яку я вам розказав, то ми могли мати в Маріїнці їх сотні. Бо спочатку в нас був план діяти трохи інакше. Це лише один епізод. А таких було досить. У цій співпраці ми перейшли в більш активну фазу 9 грудня. Коли ми заблокували урядовий квартал, фактично з того ж дня Володимир почав надавати оперативну інформацію.

– А як це відбувалося? Зрозуміло, що телефоном ви не могли спілкуватися через прослуховування.

– Ми розповіли слідству про всю технологію передачі інформації – через кого це все відбувалося. Є ланцюжок людей. Зараз вони дають свідчення слідчим.

– Скільки взагалі було таких людей, як Гриняк?

– Немало.

– Десятки? Сотні?

– На таких посадах і вище – десь шість-сім осіб. Але Гриняк не брав участі в нарадах міністра Захарченка. Йому доводилося витягувати інформацію з оперативних засідань.

– Тут могла спрацювати система “зіпсованого телефону”: йому могли чогось не розказати або викривити інформацію.

– Звичайно. Я ж не кажу, що це був суперагент, який знав усе. Якби це було так, то не сталося б 20 лютого.

– Де він був під час розстрілу Небесної сотні?

– Це таємниця слідства. Я не можу її розголошувати.

Одначе, знаєте, він допомагав нам тоді, коли все почало “сипатися”. Навіть повідомив, як тікатиме Захарченко. Але в нас тоді не було сил і засобів, щоб його впіймати. Все відбувалося дуже швидко.

Ще один важливий елемент. Ви ж пам’ятаєте, що після Майдану був великий хаос. Нам було важливо мати людину, у якої є хоч мінімальний досвід роботи в такій структурі. Нам потрібно було якось задіювати тих же звичайних міліціонерів із райвідділків (не всі ж брали участь у вбивствах людей), бо починалося мародерство. Були звичайні правоохоронці. Їх треба було зібрати та поставити завдання. Гриняк допоміг нам налагодити тут систему.

Дивіться, якби людина чинила щось незаконне, чого тоді вона не поїхала? Федчак утік, так само й Ратушняк. Вони ж усі були поруч. Але ж він лишився! Це багато про що говорить. Крім того, він протидіяв “русской весне” на Сході. Якраз його досвід і практичні вміння нам дуже допомогли в багатьох областях України – Одеській, Миколаївській і Запорізькій.

– Якщо він так допомагав, чому з’явилося кримінальне провадження?

– Я це говорив як Горбатюку, так і публічно: якщо в когось є бажання задовольнити свій комплекс неповноцінності і для цього треба посадити генерала, то спочатку треба все-таки вивчити біографію цієї людини. Це все гарно розписують у Фейсбуці. Але насправді Гриняк став генералом буквально кілька місяців тому – після участі в реальних бойових діях в АТО. Звинуватити його на підставі свідчень “беркутівців”, не маючи прямих доказів, – це як? От, наприклад, адвокати уточнюють: “А сам Володимир Павлович видавав ті гроші?” Відповідь: “Він, можливо, був присутній”. Можливо! А більш точна інформація йде з вуст двох зашифрованих свідків. Ми їх знаємо, але я не можу їх назвати. Однак ідеться про тих, хто сидить по 115-й статті. Вони можуть наговорити все, що хочеш.

– Чим завершилася ваша розмова з Горбатюком?

– Я йому сказав: якщо він хоче бути таким принциповим, нехай подивиться на вищий склад правоохоронців і силових структур – хто які посади обіймав під час Майдану. Якщо так сильно хоче бути справедливим, то треба починати з них. Це перше.

Друге, нехай з’ясує, що у грудні 2013 року робили всі ті слідчі, які сидять в управлінні спеціальних розслідувань. Чому жоден із прокурорів, маючи повне право відкривати кримінальне провадження про узурпацію влади чи про побиття студентів, не зробив цього? Де вони були? Можливо, потрібно розглянути їхню діяльність?

Ще одне: за три роки Гриняка жодного разу не викликали на допити у справах Майдану як свідка. А тут відкрили провадження. Я не хочу влазити в деталі, розголошувати таємницю слідства та підігрівати “температуру”. Хоча в нас теж є багато питань. Наприклад, чому “беркутівці” виходили під домашній арешт, а людину, яка нам допомагала, потрібно посадити до в’язниці? Він ходить і дає свідчення, не відмовляється від судових засідань. Для чого вживати таких заходів, як арешт?! Я це пояснював Горбатюку. Я, до речі, теж ходжу й даю свідчення.

– У справі Гриняка?

– У багатьох справах (усміхається. – О.М.).

“Я Б ПОСАДИВ ДО В’ЯЗНИЦІ ТИХ, ХТО У 2014-2015 РОКАХ ЗАТЯГУВАЛИ РОЗСЛІДУВАННЯ СПРАВ МАЙДАНУ”

– Ви говорите, що Гриняка не викликали на допити у справах Майдану…

– (Перебиває. – О.М.) Мене теж не викликали. Перша повістка прийшла два місяці тому. Запитували: “А чого ви самі не прийшли?” Кажу: “Я сам працював у правоохоронному органі. Певним чином теж сприяв розслідуванню. Просто мені було цікаво спостерігати за Генеральною прокуратурою”. Особливо за першими двома генпрокурорами…

– Махніцьким і Яремою?

– Так (киває. – О.М.). Мені цікаво, куди дівалися свідчення, речові докази? А цими подіями з “беркутівцями” та Гриняком вони ж убивають довіру таких людей, як я. Це є проблемою.

Я вважаю, що Горбатюк не є заангажованою людиною. Він має амбіції розслідувати ті справи. Але треба налагодити діалог не лише з вузькою специфічною групою людей, які себе по-різному називають (він саме їх вважає громадськістю), а з тими, хто реально брав участь у тих подіях. Однак його немає. Більш ніж половину сотників “Самооборони” не допитано.

– Чому за три роки ми не маємо ніяких суттєвих здобутків у справах Майдану?

– Мені здається, потрібно відновити довіру до прокуратури та слідчих після всього того, що зробили попередні генеральні прокурори. Якщо так не чинитимуть, роботи не буде. Багато хто з хлопців говорить: “А де гарантії, що не буде так само, як під час розслідувань у 2014 та 2015 роках, що ці свідчення не буде використано в дивний спосіб?” Я не хочу уточнювати, в який. Але я б розслідування справ Майдану почав із того, що знайшов винних у затягуванні в 2014-2015 роках і посадив їх до в’язниці за службову недбалість. Це була б корисна профілактична дія.

– У цих людей є прізвища.

– Нехай установить слідство. Я не хочу давати їм підказки.

– Чи є надія, що винних узагалі буде покарано?

– Основний керівний склад перебуває в Росії. Питання в іншому: потрібно розібратися в тому, як усе відбулося, установити вбивць. Максимум, що ми можемо на цьому етапі, – дійти до заочного засудження. Як не крути, ти все одно виходиш на тих людей, які зараз перебувають у Російській Федерації. Наприклад, Саша Янукович, який на певному етапі втручався навіть в оперативну ситуацію…

– В Інтернеті є фото й відео вбивць із “чорної роти” “Беркуту”.

– Так. Але я б не хотів заходити в такі деталі, бо зараз наговорю ще на одне кримінальне провадження (усміхається. – О.М.).

– Скільки ще потрібно часу для розслідування? Рік? Три?

– Я думаю, до 20 лютого цілком реально встановити всі причинно-наслідкові зв’язки та вийти принаймні на людей, які давали накази, і почати заочне засудження. Інше питання: а що ми з цим робитимемо далі? Головним фігурантам це буде байдуже. Але нам потрібно виходити в міжнародну площину. Ми можемо формувати більш наступальну позицію щодо Росії. Якщо в нас будуть рішення судів, матимемо інші можливості для впливу на РФ у тій же санкційній політиці. Тобто з нашого боку має бути сукупність дій. Нам треба вивести Росію на рівень країни, яка переховує в себе міжнародних злочинців. Я розумію, що це жодним чином не стане компенсацією сім’ям загиблих героїв Небесної сотні. Але, з іншого боку, люди й померли за ці цінності.

“ДЕЯКІ МОРАЛЬНІ ВИРОДКИ СИДЯТЬ В АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА Й ЗАХИЩАЮТЬ БІЗНЕС КАУФМАНА ТА ЮРИ ЄНАКІЄВСЬКОГО”

– Ще хотіла поговорити з вами про “Шатун”. Понад місяць тому СБУ заявила, що є такий план. Були мітинги, протести. Зараз ситуація трохи затихла. Чи надовго?

– Ми з вами завжди перетинаємося в той момент, коли я про певні речі не можу говорити (усміхається. – О.М.). Справді, я деталізовано знаю про ті заходи, яких було вжито. Завдяки їм було нейтралізовано деякі елементи й операції, які планували провести в Києві.

Але я завжди наголошую, що в заявах спецслужб не було слова “Шатун”. Неправильно об’єднувати два явища, хоч вони подібні й однокореневі. Було розписано тенденції, які можуть бути. Ми бачили спроби реалізувати все те, що спецслужби спрогнозували й описали. Це уніфікація, по-перше, інформаційної політики російських ресурсів і тих, які належать Захарченку, Клименку чи Льовочкіну, по-друге, меседжів різних опозиційних сил – і патріотичних, і проросійських. Тема тарифів – це зрозуміло, але говорилося ще багато чого. Ми бачили різнопланові протести, які мали соціально-економічну причину. Справді, у країні важка економічна ситуація. Але якщо все було б настільки страшно, як розповідає Юлія Володимирівна Тимошенко, Мураєв і Саакашвілі, то останньому, наприклад, не довелося б привозити автобусами людей на мітинг, щоб назбирати 1300 учасників. Він же анонсував Майдан, а цього не сталося. На Революцію гідності ніхто нікого не звозив. Це був імпульс і порив серця. А цього разу де були мільйони обурених українців? Ми бачили тих самих бабусь і бомжів під різними прапорами та гаслами. Вони стояли за тарифи, а потім ішли на протести щодо банку “Михайлівський” – ходили по колу.

Чому йшлося про можливі загрози? Тому що були дві “енергетичні” дати – початок протестів Євромайдану та самої революції (1 грудня). Плюс ішла шалена розкрутка того, що коаліція розвалиться. На цей розкол було кинуто багато сил і засобів. Наприклад, удари по Авакову, з іншого боку – по Гонтаревій. Я не хочу оцінювати цих політичних фігур, але говорю про те, що все відбулося синхронізовано. Власне, про це йдеться в заяві спецслужб. Інших документів я не хочу й коментувати (з багатьох причин). Але те, що в суспільній свідомості ця заява наклалася на оприлюднення інформації про “Шатун”, – це погано. Бо насправді вона була виваженою. Все, про що в ній йшлося, відповідало реальному стану речей. Українські націоналісти та патріоти, які мали стати рушійними силами, не повелися на цей план дестабілізації. Тому він повернувся бумерангом туди, де його планували, – тобто не на Банкову, а в головний офіс Медведчука.

– Чи існує досі загроза реалізації цього плану дестабілізації?

– Це вічна війна двох світів і світоглядів. Російська агресія почалася не 2013 року. Той, хто думає, що можливе мирне співіснування з Російською імперією, – або ідіот, або не читав історії та не розуміє, що місія нашої нації – протистояти цій деспотичній євразійській орді, яка видозмінювалася від монголів до Радянського Союзу. Поки її не буде знищено, загроза існуватиме.

Зараз у них одним із розрахунків був зрив бюджетного процесу. Вони планували, що ми зайдемо в реальний протестний процес, коли люди підуть на Банкову, почнуться перші сутички з правоохоронцями. Потім мав відбутися розкол правлячої коаліції, зірваний бюджет і хаос. Але цього не сталося.

Українці розуміють, що ця боротьба має певні механізми. Коли хтось говорить про такі, які можуть призвести до кровопролиття, люди всередині готові йти на жертви, бо мають пріоритети. Ніхто зараз не підтримує речей, які можуть призвести до хаосу та руїни. Тут якраз і помилилися російські технологи, які щоразу моделюють ситуацію. Вони забувають, що за три роки українське суспільство подорослішало. Якщо раніше на певні події воно реагувало інфантильно, то сьогодні такого немає. З іншого боку, воно розуміє: ми поступово все перемелемо. Тому, щоб підняти протестні хвилі з дестабілізації ситуації, треба дуже постаратися. Саме тому для них було надважливо зламати бюджетний процес. Тоді соціально-економічна ситуація вже за два місяці стала б катастрофічною. І це б мало наслідки. Але цього немає.

Тепер приціл буде на весну – з багатьох причин. По-перше, зміни в міжнародній політиці – в європейській та американській. Ми досі не знаємо, чого тут очікувати. По-друге, санкції проти Росії продовжено лише на півроку. Не дай Бог їх знімуть саме в цей час. Але я вірю в те, що вони будуть і надалі. Якщо ми нормально “пропливемо” до травня навіть з мінімальним позитивом у прийнятті рішень, нам удасться втримати ситуацію всередині країни. Тоді основного “козиря”, який намагається використати Росія, – fail ed state – на Заході не сприйматимуть. Це важливо. Бо коли українські політики їдуть за кордон і просять запровадити санкції проти українських чиновників чи розповідають про те, що в Україні всі крадуть (я не кажу, що корупції взагалі немає), то таким чином роблять усе, щоб зняти санкції з Росії. Звичайно, влада не повинна розслаблятися, не проводити реформ і не боротися з корупцією. Але потрібно звертати увагу на тих людей, про яких я говорю…

– Як ви Лещенка не любите.

– (Усміхається. – О.М.). Як і Саакашвілі й багатьох інших. Я цього не приховую та говорю про це публічно. Просто не хочу опускатися до рівня “шісток” олігархічного капіталу російського походження, які виконують тут певні функції, розказуючи нам, як правильно жити та що таке справжній Майдан. Це цинічні падлюки, які свідомо знищують державу – так само, як і деякі моральні виродки, які сидять в Адміністрації Президента й захищають бізнес Кауфмана та Юри Єнакієвського. Що цікаво, вони між собою дружать. У них одні спонсори, і живуть вони по одних “темниках”.

Нам же треба робити правильні кроки, зберегти стабільність і порядок. Кожен день життя української держави є важливим. Це мінус десять днів існування Російської Федерації.

– Чому?

– Бо без України ця імперія розвалиться. Це доведено тисячолітньою історією.

Ольга Москалюк, “Цензор.НЕТ”

Источник