Куди летять невловимі думки

Часом до тебе приходять думки, які здаються дуже важливими, ти відчуваєш, як вони просто змінюють тканину твоєї свідомості, ти мав би їх записати, ти мав би дати їм форму й тіло – але вони чомусь відлітають, відлітають назавжди, і ти будь-що намагаєшся їх згадати, ти ганяєшся за ними всіма кутками своєї пам’яті, ти шукаєш зачіпки та свідчення, але все марно, і ти думаєш, що щось втратив, щось дуже вартісне, хоча навіть не встиг побачити їхні форми, те, як вони виглядають на письмі чи в словах, бо відчув тільки контури, ніби перші ноти якоїсь мелодії, тільки їхній запах, примарний запах – і все, жодних форм, жодної визначеності,

А часом до тебе приходять люди й кажуть, пам’ятаєш, ти сказав мені якось ось це й ось це, і ці слова змінили моє життя, ну, не життя, але щось у ньому точно змінили, але ти не можеш їх пригадати, тих слів, які щось там у когось змінили, ти просто не можеш їх пригадати, і тієї події теж не можеш пригадати, і взагалі то був не ти, бо ти ніколи не міг такого сказати, та ще й цій людині.

Так от, думки, які відлітають від нас, діляться на дві категорії: ті, які летять у небо чи падають у море, і ти більше не знаєш, де їх шукати, й ті, які летять у чиїсь душі, теплі душі, рідні душі.

Источник