“Дерево живе і воно говорить” – художниця розписує сакральними зображеннями дерев’яні дошки

Неділя, 11 грудня 2016
09:05

Цікаво

“Дерево живе і воно говорить” – художниця розписує сакральними зображеннями дерев’яні дошки28

 
Коментувати
Роздрукувати

Художниця Лілія Дутка у своїй маймстерні “Красена” створює яскраві писані дошки, які можуть бути хатніми оберегами. Зображує на них давні символі родючості. А самі дошки, на які наносить зображення, бере вже обпаленими у вогні. Вогонь очищає дерево, а також надає йому приємного запаху.


Що означає назва “Красена”?

– Назва Красена виникла спонтанно приблизно років 5 тому. Красена – від слова краса, красна, прекрасна. Красна – червона, колір радості, енергійності, любові. Краса, через яку людина пізнає свою божественну суть.

Якщо банально – в майстерні я творю писані дошки, картини. Якщо небанально, то в майстерні я творю себе.

З чого робиш писані дошки?

– Писані дошки – це декоративні панно, основа яких є з випаленого дерева. Дерево має бути сухим, вистояним не менше 20-25 років. Дерево мені постачає чоловік, він коваль. Власноруч ріже дерево, а потім загартовує його в своєму ковальському горні. Дошки мають специфічний запах паленого дерева, так, наче ви посиділи увечері біля ватри і все ваше єство пропахлося димом. Пахне дуже смачно.

Раніше за основу для розпису я брала звичайні кухонні дерев’яні дошки, та згодом захотілось придумати щось оригінальніше. Оскільки чоловік в мене коваль і більшість часу працює з вогнем, то він мені підкинув ідею з випаленими дошками. Ідея мені сподобалася, я спробувала на практиці, і виявилося, що це цікаво. До речі, працювати з деревом мені більш до вподоби. На відміну від паперу, дерево первозданніше, бо папір – то вже вторсировина. Дерево воно живе. Воно говорить. Воно показує знаки. І не важливо, чи росте воно у землі, чи люди зробили з нього меблі. Варто лиш прислухатися і придивитися уважніше. Їх читає і чує той, хто має відкрите серце та ясний розум.

Що зображуєш на своїх дошках?

– Що відчуваю і чим живу, захоплююсь, надихаюсь. Коли я була вагітна, малювала берегинь, жінок з немовлятами, вагітних, весну, квітучість, родючість. Воно просто ллється з тебе, той потік, який переживаєш і виливається на картину. А бувало так, що сама дошка мені розповідала, що на ній має бути написано.

Часто сюжети картин приходять до мене самі, в одну мить. Як осяяння. Навмисне я їх не вигадую. Дивлюсь на дошку і бачу якісь обриси, лінії, людей, істот, і я їх зі світу неявного проводжу у світ явний. Я всього лиш провідник. І з’являється таке відчуття, що не я творю картини, а вони мене. Бо кожна дошка вже наперед має свою історію. Я цю історію можу тільки переповісти з допомогою пензля глядачам. Це дивовижне відчуття.

Що означають знаки-символи?

– В своїх роботах використовую словянські знаки і символи, що позначають стихії природи, енергію землі і родючості, жіночої і чоловічої енергії і багато інших. Кожен символ має свій вплив. Наприклад, в картині Рожаниця є знаки стихій і знак родючості. Ця дошка – оберіг жінкам, які збираються стати або вже є мамами. Це архетип образу жінки, яка творить нове життя. Є дошка ВідьМа, яку я малювала на Купала. Відчула в собі всі сили природи, як я зливаюсь з ними воєдино, як вони допомагають мені жити і творити. Що я є частинкою Природи.

Взагалі природа мене дуже надихає. В теплу пору року більшість дощок малюю надворі. Це в стократ приємніше, ніж у приміщенні. Людина, на жаль, створила своє штучне царство – місто, витіснивши природу і замінила її штучними речами.

Источник