“Привозили корів, баранів. Припинали їх біля паркану, ті волали цілу ніч”
Вівторок, 06 грудня 2016
07:45
“Привозили корів, баранів. Припинали їх біля паркану, ті волали цілу ніч”
Автор: Денис Скриль
Кістки й нутрощі тварин працівники цеху з переробки м’яса в Полтаві викидали в сміттєві баки поряд із житловими будинками. Зараз їх регулярно забирає сміттєвоз
— Тельбухи, шкури й кістки складають біля паркану. Тоді обливають пальним і спалюють у металевому контейнері. Якось вогонь був метрів три заввишки. Викликали пожежників. Працівники цеху лише посміялися. Сказали, що шашлик смажать. Уже сил немає боротися, — каже 56-річна Надія Татаріна з Полтави.
Другий рік мешканці приватних будинків на вул. Раїси Кириченко потерпають від смороду й антисанітарії. По сусідству з їхніми дворами на вул. Новий Базар, 4а, діє цех із переробки м’яса. Сюди привозять туші корів і баранів. Відходи лишають на вулиці.
Біля металевих воріт чекають четверо людей. Запрошують у двір. Одноповерхові старі будинки розташовані по периметру. На дротах сушиться одяг, є дитячий майданчик. На землі спить білий товстий кіт.
— Раніше тут і забивали тварин. Привозили корів, баранів. Припинали біля паркану, ті волали цілу ніч. Народ обурився, наробили галасу. То з рік тому почали забивати за містом. Сюди доставляють туші, — Надія Василівна кутається в пальто і шерстяний шарф. Її будинок — найближчий до цеху. — Влітку такий сморід і рої мух, що не можна вийти надвір. Цьогоріч власники купили автомобілі-холодильники, в них охолоджують забитих тварин. Техніка працює цілодобово. Шум не дає спати. Маю канарейку, вона непритомніє від вихлопних газів. Я вже і просила працівників, і лаялася, і плакала, щоб від’їхали від вікна. Каміння жбурляла по машині. Вночі по шість-сім раз викликала поліцію. Говорили, це особисті суперечки й битовуха. Таким не займаються.
— Ворони й сороки дрібні кісточки тварин складують на даху. Роблять собі запаси, — продовжує. — Криси ганяють по двору. Нарили в землі ходи. В моєму погребі погризли картоплю. Страшно їсти. Працівники цеху пояснили, що не будуть їх виводити, бо отрута зіпсує м’ясо.
За високим бетонним парканом — територія цеху. М’ясо реалізовують на центральному ринку. В обід заїжджає вантажівка. Троє працівників у брудному робочому одязі розвантажують туші тварин. Несуть у велике складське приміщення. Підвішують на залізні гаки. Кажуть, власника немає. Просять не заважати.
— Залізні гаки працівники із силою жбурляють на металеву підлогу. Щоранку схоплююсь від цього грохоту, — каже 53-річна Світлана Шмиголь. — Криси лякають дітей. Якось товстезний пацюк, схожий на м’яку іграшку, промчав повз них у дворі. Влітку — нашестя мух і комарів. Гадять на білизну, кусаються. Набряки тиждень сходять. Коти розносять шматки шкіри по подвір’ю.
71-річний Віктор Жалій веде до сміттєвих баків, куди скидали рештки тварин. Тижнів зо два — перестали.
— Онуку 12 років. Пішов викидати сміття. У баках побачив кістки й черепи тварин. Сильно налякався. Сказав, більше туди ходити не буде, — розповідає Віктор Степанович. — Терпець урвався. Сфотографував то всьо. Разом із сусідами вкотре написали звернення до депутатів міської ради. Допомогти взявся Юрій Синяк. Тепер щотижня приїздить сміттєвоз. Сморід не такий, бо вже холодно. Переживаємо, що влітку проблема повернеться.
Власники цеху — кавказці. Страшно з ними сваритися. Хвилююсь за дітей і внуків. Раніше замість цеху були старі покинуті будинки. В народі цю територію прозвали “китайським двориком”. Тут дійсно жили китайці, торгували на ринку. Після них місцину облюбували наркомани й бомжі. Ми дуже зраділи, що ділянку викупили й почали будівництво. Думали, будуть склади. Що в центр міста звозитимуть туші тварин — уявити не могли.
— Ми не проти бізнесу. Хай собі працюють, але не в шкоду для нас. Контролюючі органи лише розводять руками. Коли про нашу проблему розповіли журналістам, власники цеху прийшли миритися. Обіцяли всі недоліки усунути, — каже Надія Татаріна.
— Конфлікт із мешканцями владнали. Я довго був за кордоном, роботу довірив працівникам. А вони поводилися ганебно. Пили горілку, сварилися з сусідами. Я їх звільнив, у людей попросив вибачення за їхню поведінку, — каже 37-річний Шакір Байрамов, власник цеху.
Цьогоріч інспекція з благоустрою міськради п’ять разів перевіряла цех. Відходів тварин не знайшли.
Похожие записи
Об авторе
