“У нас він уперше почистив зуби, побачив гарячий душ”
Пʼятниця, 02 грудня 2016
05:30
“У нас він уперше почистив зуби, побачив гарячий душ”
Автор: ФОТО З САЙТА www.tsn.ua
11-річний Володимир Маринчин сидить у домі Віти Хім’як та її чоловіка. Подружжя хоче всиновити хлопця. Мати померла, батько його не визнає
— Хлопчик був не пристосований до життя. Вирішила забрати його. Чоловік вагався. Коли поїхав до притулку й подивився на умови, сам запропонував, — говорить учителька молодших класів 37-річна Віта Хім‘як з Івано-Франківська. Жінка збирається всиновити учня 11-річного Володимира Маринчина. Має двох синів. Вагітна третьою дитиною.
Мати Володимира Наталія була одиначка, пила. Померла в червні.
— За Володею до школи доглядала бабуся, — розповідає директор 69-річна Любов Холоденко. — У 6 років не привела його в перший клас. Ми пішли дізнаватися, чому. Маємо звітувати про всіх дітей мікрорайону.
Баба не відкривала. Тому звернулися до служби у справах неповнолітніх. Мама привела сина до школи у 8 років. Було складно розмовляти з нею. Але до нас приходила в більш-менш тверезому стані.
У новій сім’ї Володя почав спілкуватися з людьми. Вивчає шкільний матеріал. Раніше, коли забував ручку, боявся сказати про це. Виявився здібний від природи.
Торік померла баба Володимира. Біологічний батько сина не визнає. Має сім’ю.
— Наталя забороняла хлопчику спілкуватися з іншими, — каже Віта Хім’як. — Він мовчав на уроках, не ходив до їдальні. Діти гралися у дворі. Він сидів під кущами й сам бавився в піску. Всі бігають, бешкетують. А він стане скраю та дивиться. Зараз дружить із моїми синами. Діти одразу добре сприйняли моє рішення всиновити.
П’ять місяців тому Віта забрала хлопця до себе. Оформила тимчасове опікунство. Готує документи на всиновлення. Володимир живе в кімнаті з синами жінки Романом і Валерієм. Один із них — студент, другий — випускник. Хлопцеві виділили стіл для уроків і шафу для книг.
— Навчали Володю говорити. Не вмів правильно сформулювати думку. У нього слабкий рівень знань. Мати часто приносила довідки від лікаря, що хворіє. Багато пропускав, — говорить Віта. — Володя пішов на волейбол і додаткові заняття з англійської. Плануємо віддати на плавання. Намагаємося його розрухати. Сам поки що не проявляє ініціативи. За межі школи не ходить. Вчили правильно харчуватися, вмиватися. У нас він вперше почистив зуби, побачив гарячий душ.
У Володимира є дядько. Сусіди говорять, приходив і бив Наталію з сином. Коли хлопця забрали до притулку, чоловік прийшов туди одного разу. Вимагав ключі від квартири сестри. У ній прописаний, але не живе там понад 20 років. Працівники притулку відмовили.
— Будемо подавати до суду, щоб дядька Володі виписати, — розповідає Віта. — Потім оформимо приватизацію на хлопчика. Йому потрібне власне житло на майбутнє. Була там раз. Ніяких умов для життя й антисанітарія. На підлозі пісок, старі облуплені вікна, сморід і бруд. На квартирі є борг за комунальні більш як 45 тисяч гривень. Сподіваємося, якусь частину спишуть. Тільки тоді зможемо оформити власність на Володю.
Похожие записи
Об авторе
