Як проводили дозвілля у XIX столітті

Четвер, 04 лютого 2016
12:00

Історія

Як проводили дозвілля у XIX столітті

 
Коментувати
Роздрукувати

В Україні здавна сформувалися різні форми громадського дозвілля молоді. Найпоширенішими серед них були вечорниці та досвітки, а в літній період – вулиця, колодки.

Повідомляє видання “Етнографія”.

Вулиця збиралася від ранньої весни до того часу, коли закінчувались осінні польові роботи й розпочиналося виготовлення полотна (у народному побуті кожна сезонна праця мала свій чітко означений час). Навіть якщо тривав ще великий піст, але була рання й тепла весна, дівчата в неділю, а іноді й у суботу, збиралися десь в улюбленому місці – на вигоні, коло ставу, річки, або ще десь на кутку поспівати веснянок, повеселитися з парубками.

Під час цього виконувалися певні обряди на означення того місця, своєрідні прийоми шлюбної дівочої магії. Практично по всій території України на місці зборища закопували кашу у горщику (або в яєчній шкаралупі), щоб молодь кишіла на тому місці як каша, крутили веретено, щоб так само і вулиця в них крутилася, закопували голку гострим кінцем в землю, палили деркач і посипали вулицю попелом, щоб на неї дерлася молодь з інших кутків, припалювали ложки, щоб молодь не вечеряла вдома, а крутилася на вулиці, проколювали чобота голкою з ниткою і волочили нитку вулицями, щоб молодь не збиралася більше ніде, а тільки на їхньому місці тощо.

На вечорниці приходили або заради забави, або задля виконання певної господарської роботи, частіше ж поєднували працю та відпочинок. Саме через це різних регіонах України мали вони різні назви і форми. У центральній Україні здебільшого збиралися для спільної праці, а вечорниці та досвітки закінчувалися вечерею. На Поділлі та Волині збиралися дівчата і молодиці в одну хату на “толоку” або на “оденки” – дерти пір’я, прясти, лущити квасолю чи кукурудзу. Толока також закінчувалася танцями, співами, застіллям. На Подільсько-Волинському пограниччі вечорниці називалися просто “забава”.

На Гуцульщині вечорниці не були особливо популярними, бо гуцульські дівчата рано виходили заміж, бувало, і в 14 років. У горах рідко можна було побачити дорослу дівчину, зате багато було молодих жінок. Тому на вечорниці, які відбувалися тут в хатах заможних господарів, разом з приходили й молоді сім’ї.

Не дозволялося ходити разом на вечорниці рідним братам і сестрам. Частково у зв’язку з цим, молодь в селі здебільшого на окремі гурти, й кожен гурт наймав окрему хату для своїх власних вечорниць. Також суворо дотримувалися почерговості в одруженні.

Источник