Коли ви вперше почули про Голодомор?
Вівторок, 29 листопада 2016
05:00
Коли ви вперше почули про Голодомор?4
Володимир ЛИС, 66 років, письменник:
— У 1970-х прочитав твори “Чотири бороди” Михайла Стельмаха і “Стокозове поле” Олеся Гончара. Інформація там подавалася дуже обережно. Але було зрозуміло, що творилося в Україні. Потім їздив на малу батьківщину дружини Надії Гуменюк — у село Онацьківці на півночі Хмельниччини. Її мати Меланія Федорівна також згадувала Голод. Частину людей тоді врятувало молоко корів. Була вказівка, їх не забирати.
Василь ОВСІЄНКО, 67 років, дисидент:
— У моєму селі Ставки на Житомирщині в 1932–1933 роках офіційно померли 126 людей. Але один місцевий казав, що 347. Для двотисячного села це велика цифра. На цвинтарі люди самі звели простенький пам’ятник. Список з іменами жертв заламінували і поставили поряд.
Мої батьки не приховували, що був Голод. Але обговорювалося все в сімейному колі. Іноді показували й казали: “Он той дядько приходив забирати зерно”. Попід хатами валялися черепки з молюсків. Їх їли під час Голодомору. Старші вчили дітей, що можна їсти — цвіт акації, соковиті стебла рослин, щавльовики, дикий часник.
Сашко ЛІРНИК, 53 роки, казкар:
— Моя родина пережила Голодомор. У бабусиній сім’ї було 11 братів. Вижили двоє. Батько в мене — прямий і чесний. Тому говорив, як усе було насправді. Його розповіді записав на диктофон. Він малим пережив Голод. Потім завжди доїдав за всіма залишені кусні хліба. Крихти зі столу збирав та їв.
У розмовах не було конкретики, але знали всі, про що йдеться. Вчителька української мови казала: “Діти, будьте обережні, бо я знаю, про що говорите. Хтось інший про це може доповісти”.
Галина ВДОВИЧЕНКО, 57 років, письменниця:
— У школі розповідали про голод на Поволжі. Що робилося в Україні, не згадували. Мій дідусь з Івано-Франківської області розповідав, які до них доходили страшні історії про Голод на Великій Україні. Про те, що там дітей їдять, пухнуть. Сприймала це, як страшні казки. Думала, такого не може бути.
У 1980-х передивилася фільм “Голод-33”. Найбільше шокувало, що були створені спеціальні прикордонні загони. Вони не давали виїхати за межі країни голодним українцям.
Об авторе
