Як Голодомор змінив українців
|Четвер, 24 листопада 2016
16:25
Як Голодомор змінив українців
Голодомор 1932–1933 років змінив психологію і світосприймання українців.
– Голодомор змінив усталені норми суспільної етики. Розквітло доносництво. І влада його всіляко підігрівала й підтримувала. Те, що раніше було ганебним явищем, тепер видавали за акт громадянської зрілості. За донос почали платити: той, хто виказував, де сусід тримає зерно, отримував 10–15 відсотків як премію. І ті, хто не мали за що жити, ламали табу й виказували сусіда, щоб хоч так прогодувати родину. Це деморалізувало людей так, що взимку 1933 -го, якщо в когось із селян були бодай якісь харчі, односельці це сприймали як винагороду за доноси, – розповіла Олеся Стасюк, начальник науково-організаційного відділу Українського центру розвитку музейної справи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Хліб є? Нема? Так чого ти не вмер?”
– У селах поселилися ворожість і підозріливість. Здавалося, світ став із ніг на голову: один здавав сусіда, щоб отримати його зерно, другий – щоб звести рахунки. Атмосфера була така гнітюча, у селян з’явилися такі тривога та страх перед владою і перед іншими людьми, що вже намагалися доносити першими. Чоловік із одного села на Київщині розповідав: він різав теля і дав сусідові половину, щоб той тільки не виказав його. Сусід узяв, але того ж таки вечора доніс.
Як змінилася культура споживання їжі?
– До Голодомору не можна було вживати м’ясо коней, жаб, лелек, голубів, ворон. Їсти лелек взагалі вважали за людожерство, адже за традицією саме вони приносили дітей. До кінця 1932го людям уже було однаково, що їсти. Не було ні сніданку, ні обіду, ні вечері. В їжу почали вживати й зовсім неїстівне – мололи на борошно кістки тварин зі скотомогильників, шкіру й підошви. Кришили солому на дрібну січку й разом із просяною та гречаною половою, корою з дерев товкли в ступі. Усе це змішували з лушпинням картоплі й пекли з цього “хліб”. З бурякової гички варили “баланду”. Зафіксований і такий факт: крали від колгоспних свиней корм і вдома пекли з нього “лепйошки”. Українська кухня такого ще не знала.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “В некоторых семействах вымерли все дети от грудных и годов до 10“
До 1930-х хати у селах часто-густо взагалі не зачиняли. Підпирали віником або каменем. І всі знали, що в хаті господарів нема, – ніхто туди не зайде. Громада суворо засуджувала найменшу крадіжку. Злодія могли цілий день водити селом із украденими речами на шиї. А за Голодомору крадіжку перестали сприймати як гріх, як ганьбу. Бо якщо не вкрадеш – не виживеш. Жінки ховали в халяви чобіт бурячок, чи трошки пшона, чи ще щось, що було під рукою. З роками крадіжку в колгоспі стали вважати компенсацією за недоплачені трудодні. Крадіжка як компенсація відтоді міцно засіла у свідомості українців.
Масова смертність у голодні роки зруйнувала народну поховальну традицію?
– В українському селі небіжчика ховали на третій день, зі священиком, відспівували, влаштовували поминки. У роки Голодомору померлих просто скидали в яму, або збивали з підручних коробок щось подібне до труни – такі великі ящики. Але це було тоді, коли ще хтось із чоловіків родини лишався живий. Жінки тягли небіжчиків на цвинтар у ряднах, в мішках. І, побачивши свіжу могилу, могли просто покласти туди. Очевидці розповідали: прийшли ховати родича, а в ямі поскидувано з десяток інших небіжчиків – люди не мали сили копати окрему могилу. Особливо взимку 1933-го, коли ситуація склалася зовсім страшна. Іноді просто в сніг закопували. Навесні з’явилося дуже багато псів і котів, які розтягували ці рештки по вулицях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Старші пішли між люди, а менший Андрій помер у своїй хаті”
Майже в кожному колгоспі були штатні посади збирачів трупів. Вони отримували по 300–500 грамів хліба – це був спосіб урятуватися від голоду. Нерідко вони роздягали покійників і забирали їхній одяг. Один чоловік із Миколаївщини розповідав, що бачив, як хлопець викопав із могили труну вчителя і зняв з нього костюм, щоб виміняти на харчі. Є свідчення з Черкащини: вздовж доріг лежали роздягнені трупи померлих від голоду. Такої ницості в українському селі до Голоду 1932–1933 років не було.
Повну версію публікації читайте в журналі “Країна” №148.
Національні пам’ятні заходи вшанування жертв Голодомору відбудуться в суботу 26 листопада.
“Голодомор не зламав” – під таким гаслом пройдуть національні пам’ятні заходи цього року. Їх присвятять людям, які змогли реалізувати себе, попри травму пережитого геноциду.
Під час Голодомору 1932-1933 років померли близько 7 мільйонів українців.