Коли вперше дізналися про Голодомор?

Понеділок, 22 листопада 2016
00:15

Газета по-українськи

Україна

Коли вперше дізналися про Голодомор?4

1
Коментувати
Роздрукувати

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, 76 років, літературознавець:

— У 1947–1948 роках до нас у Рівненську область приходили люди. Їх чомусь називали “брянські”. Ходили, просили хліба. Бачив їх на полях, де шукали мерзлу картоплю чи буряки. Мати казала, що у них Голод.

Наприкінці 1970-х я написав статтю про роман Михайла Стельмаха “Чотири бороди”. Михайло Панасович запросив мене до себе у квартиру. Натяками розповідав, який страшний Голод був у 1932–1933 роках в Україні.

Після того я не раз бував у США й Канаді. Бачив пам’ятники жертвам Голодомору. Познайомився з Василем Баркою. Голод застав його на Кубані. Думав, що вже помирає. Ноги були налиті, здавалися такими важкими, що підняти не можна було.

Ольга КОВАЛЕВСЬКА, 44 роки, історик:

— На початку 1990‑х я навчалася на історичному факультеті Донецького університету. Тоді ще не вживали слово “Голодомор”. Єдиним підручником, який чесно й відверто, з цифрами, говорив про геноцид, була Історія України діас­порянина Ореста Субтельного. Тоді ж від батька почула розповіді, які йому переказували мої дідусь і бабуся. Вони дуже обережно згадували ті події. До інформації поставилася спокійно. Свою першу курсову роботу присвятила Голоду 1921–1922 років на Донбасі.

Кирило СТЕЦЕНКО, 63 роки, скрипаль:

— У студентські в 1970-ті почув про Голодомор від старших товаришів. Говорили боязко й обережно. Конкретних історій не розповідали, лише уривчасті згадки. Ця інформація мене не здивувала. Ще зі шкільних років розумів, що радянська влада прагнула винищити українців.

Євген ДУДАР, 83 роки, письменник:

— Я народився 1933 року на Тернопільщині. В цих краях Голоду не було. Але сюди втікали люди зі Східної України. Мій батько був кравцем. У нашій хаті часто люди вечорами збиралися посидіти, поговорити. Розповідали, як на кордоні когось упіймали, чи хтось зміг дістатися до нас. Потім розмови стихли. Почалася мова про репресії, розстріли.

Батько з юнацьких років був закоханий у козацтво. Мріяв переїхати в Запорізьку область. Потім зрозумів, як добре, що не вдалося втілити це. Бо хтозна, чи народився б я тоді.

Источник