За республіканською партією – корпорації, які можуть зжерти Росію, мов пиріг
|
Завжди дивувався абсурдній ненависті москвинів до Барака Хуссейновича Обами, адже зручнішого президента США для них годі було уявити. Демократ, прибічник миру, діалогу, м’яких ліберальних цінностей – чорношкіра Ліза Сімпсон.
Прийшов до влади в період світового спокою, впевненості; коли Америка могла вагомо і з посмішкою погрожувати пальцем недобитим тиранам, і ніхто не зазіхав на її лідерство. Коли Обама виступав публічно, навіть по міміці читалося, як легко йому даються жарти, і як важко – погрози.
Рівно так само я дивуюся абсурдній радості москвинів щодо приходу Дональда нашого Трампа. Мазефакінг дог, це ж республіканець!
Перший з 2009-го року. Невже кілька його двозначних заяв про можливу дружбу з путіним так забили памороки москвинам, що вони ігнорують очевидне?..
За республіканською партією – корпорації, які можуть зжерти Московію мов святковий пиріг, за нею генерали-яструби, які досі переживають, що не добили червоних в часи “Холодної війни”.
Читайте також: Мы все недодумали и недооценили Трампа
Ось починають вимальовуватись головні кандидатури на ключові пости в адміністрації Трампа:
– Майкл Флінн – радник з національної безпеки. Ненависник ісламістів. Цинік, готовий заради їх знищення домовитись хоч з путіним, аби лиш чужими руками і чужою кров’ю зачистити Близький Схід.
– Майк Помпео – директор ЦРУ. Ненависник Ірану і всіх його союзників (включаючи ситуативних). Старий недоброзичливець Московії.
– Мітт Ромні – держсекретар. Кандидат від Республіканської партії на минулих виборах, білий християнин, мормон. Ненависник Московії, називає її “головним ворогом США”, а путіна – “тираном”.
– Джеймс Маттіс – міністр оборони, голова Пентагону. Воїн-аскет, легенда морської піхоти, любить особисто брати участь у боях. Старий і злющий яструб на прізвисько “Скажений пес”. Вважає, що безпека в нашому регіоні може настати тільки в результаті розвалу Московії.
Ну?.. То чого ж москвини радіють?..
Якщо перелічені громадяни будуть невдовзі призначені на посади – кому стане непереливки?
Особисто гадаю, що парадоксальний московський оптимізм – це просто спроба чисто пропагандистськими методами здолати “зраду” “перемогою”. Дуже давно для них не було хороших зовнішньополітичних новин, от вони й викручуються як можуть.