Українізація vs декомунізація: де помилилися ідеологи
|
Фундатори незалежності та зодчі державності української дали серйозного ідеологічного маху, зробивши головну ставку на українізацію країни, замість декомунізації.
Зараз уже всі адекватні люди зрозуміли, що патріотизм не має мови, і поборники сильної і незалежної від РФ України говорять – в тому числі – російською. Тоді як реальною бідою України є рештки більшовицької ментальності. Саме через тягу за комуністичною утопією вербують московські спецслужби усіляких “активістів” так званих народних республік та симпатиків “путінського міра”.
Читайте також: Гельсінська група закликала продовжити дерусифікацію та декомунізацію в Україні
Даремно ідеологи “шароварництва” вважали що “вимруть наші воріженьки, як роса на сонці”: як виявило дослідження “Рейтингу”,
– серед молоді колінопреклоніння перед Леніним не набагато менше, ніж у брежнівських бабусь;
– навіть громадяни з вищою освітою хочуть бачити цього ідола на постаментах;
– Західна Україна не така вже й декомунізована, як би то хотілося б думати; про Схід – взагалі мови немає. Путіну достатньо повісити на лобі свій партквиток, і на нього молитимуться адепти церкви Вічно живого Леніна.
Тому:
– декомунізація – це ключове завдання держави, інакше ментальності нації не санувати;
– комуністичне мислення, наче зараза, само не виводиться, а вражає наступні покоління;
– ідеологічну аферу Рабіновича-Мураєва “за життя” коректніше було б назвати нео-комуняками. Опозиційний блок – теж мусить декламувати короткий курс ВКП (б), аби не розчаровувати своїх віруючих.
Читайте також: Декомунізація, назад! На Черкащині двом селам повернули старі назви