“Шашку ламали над труною померлого козака, якщо у нього не було нащадків”
Пʼятниця, 11 листопада 2016
07:45
“Шашку ламали над труною померлого козака, якщо у нього не було нащадків”
Автор: ТАРАС ПОДОЛЯН
Народний депутат Ігор Мосійчук у себе в кабінеті тримає бойові ножі. Їх подарували друзі. Ніж у правій руці — копія старовинної зброї африканського племені
— З дитинства люблю історію. Відколи у Дмитра Корчинського побачив колекцію середньовічної зброї, вирішив і собі зібрати таку, — каже нардеп від Радикальної партії 44-річний Ігор Мосійчук. Десять років колекціонує холодну зброю.
Ігор Мосійчук запрошує подивитися колекцію в офісі Радикальної партії на Кловському узвозі в центрі столиці. Обіцяє спеціально привезти її, бо зберігає у батька — власного житла не має. Зібрав 100 оригінальних експонатів і 20 копій.
Після обіду помічниця просить зачекати. Мосійчук — на нараді в лідера партії Олега Ляшка. У кабінет чоловік заходить за 20 хв. Хоч у приміщенні тепло, вдягнув дуту жилетку поверх смугастого светра. Сідає в чорне шкіряне крісло біля вікна. Вмикає комп’ютер.
— Перший експонат колекції отримав у подарунок від друга, — розповідає Ігор Мосійчук. — Це німецька шабля часів Вільгельма І (друга половина XIX ст. — ГПУ). Він купив її на аукціоні. Відтоді друзі постійно дарують зброю на свята і дні народження.
Кілька років тому презентували копію ножа африканського племені. Якраз тоді у мене почався конфлікт із главою Чеченської Республіки Рамзаном Кадировим (у грудні 2014-го Мосійчук публічно розстріляв портрет Кадирова і заявив, що “прийде по нього в Грозний”. — ГПУ). З одного боку написали “Ігор Мосійчук”, з іншого — “Відрубай Ка.Дырке Бошку”.
Штик часів наполеонівських воєн подарував син Святослав. Він захоплюється розкопками. Штик знайшов під Лубнами. Прекрасно зберігся, хоча виготовлений 1800 року. Про це є напис на його корпусі.
Мосійчук по черзі відкриває шухляди столу.
— А де стріли? — питає помічницю. — Вони тут на столі були.
Жінка витягує з шафи фоторамку. За склом на червоному оксамиті прикріплені три наконечники для стріл бронзового віку.
Ігор Володимирович кладе на стіл британський кортик часів Другої світової війни.
— Дуже гострий. Якщо не вмієш правильно з ним обходитися, легко поріжешся. Поводитися зі зброєю вмію, бо в юності займався фехтуванням, — проводить пальцем по лезу. — Кілька років тому поповнив колекцію козацькою шашкою. Мав зустріч із працівником виправної колонії суворого режиму в Бучі. У нього на столі побачив козацьку шашку. Виглядала дивно — видно було, що її полірували бормашинкою. Той чоловік сказав: “Знайшли на території колонії. Але зеки зробили гадость — від іржі почистили бормашинкою”. Під кінець зустрічі шашку подарував. Сказав: “Давно хотів передати її комусь із колекціонерів. Та такі не попадалися”.
Шашку козаки носили на плечовій портупеї лезом назад. Козак міг мати за життя три шашки. Бойову отримував, коли починав служити. У боях здобував офіцерську. Якщо в них прославився, отримував іменну. Часто шашки були заговорені й передавалися у спадок. Коли нащадків у козака не було, її ламали над труною померлого.
“Позавчора купив ножа за 1,4 тисячі гривень”
Народний депутат від “Блоку Петра Порошенка” 36-річний Максим Саврасов має у своїй колекції 75 ножів. Збирає їх два роки.
— Знайомий на день народження подарував армійського ножа, — розповідає по телефону. — Відтоді почав колекціонувати ножі військового призначення. Купую через інтернет. Позавчора придбав ножа за 1,4 тисячі гривень. Їх часто дарують. Найбільше пишаюся кількома експонатами, яким понад 100 років. Ціну найдорожчого ножа називати не хочу. Якщо дізнається дружина — вижене з дому. Вона ножами не цікавиться. Але каже: “Це краще, ніж спускати гроші на горілку”.
Саврасов зберігає ножі у квартирі під диваном.
— Немає можливості виставити їх на видному місці, — каже він. — Колекцію дістаю лише тоді, коли купую щось новеньке. Виймаю всі, аби порівняти із придбаним.
Похожие записи
Об авторе
