“Щодня вимиваю всі кутки. Руки печуть від хімії”
Пʼятниця, 04 листопада 2016
06:50
“Щодня вимиваю всі кутки. Руки печуть від хімії”
Автор: ФОТО З САЙТА www.instagram.com
У Сімферополі почали обрізати дерева. Називають це ”омолодженням”. Роблять це для безпеки людей і надання місту естетичного вигляду, повідомили в адміністрації. Кажуть, більшість дерев — старі і небезпечні. Мовляв, у тополь, осик, кленів і лип можна спилювати стовбур дощенту.
— Уже год работаю в семье российского чиновника, — розповідає скайпом 49-річна Наталія з міста Феодосія. Прізвища просить не вказувати. За незадоволення владою боїться отримати штраф або арешт.
— Приїхав із Московської області навесні 2015-го. Одразу почав обживатися. Найперше шукав домогосподарку. Влаштувалася через знайомих. Мала готувати, прибирати в домі, прати, прасувати. Платив 20 тисяч рублів або близько 8 тисяч гривень.
До анексії Криму Наталія працювала продавцем у магазині білизни. Отримувала 3 тис. грн.
— Навесні 2014 року в анкетах на роботу з’явився пункт, як ставимося до “приєднання” Криму й до Путіна. Якщо хтось із сім’ї виїхав на неокуповану територію України, могли відмовити, — каже Наталія. — Якийсь час на базарі торгувала рибою. Що не розпродувала, змушували брати в рахунок зарплати.
Наталія о 7:00 готує сніданок для родини. Прибирає, їде за покупками, готує обід і вечерю. Доглядає 7-річну дівчинку та 9-річного хлопчика.
— Вечорами влаштовують бенкети. Запрошують чиновників із дружинами чи без. П’ють багато горілки. Найгірше, коли хазяйка їде відпочивати десь за кордон чи до родичів у Росію. Тоді кличуть ще й дівок. Маю дочекатися, доки розійдуться всі, та прибрати. Наступного дня роботу закінчую о 12-й ночі, — продовжує. — Побитий посуд списують на мене. Буває, 5–6 тисяч збитків нараховують. Але як хазяїн добрий, то може дати премію. Доплачує за мовчання.
У квітні жінка підписала з чиновником новий контракт на рік роботи.
— Пригрозив. Схочу піти, то дасть такі рекомендації, що одразу звільнять, — каже Наталія. — Як не витримаю, мушу повернути всі гроші. Діти обзивають “укропкою”. Буває, смітять десь у непомітних місцях. Показують батькам. Мовляв, не прибрала. Щодня вимиваю всі кутки. Руки печуть від хімії. Раз малі насипали маку в борщ. Спробувала, сподобалося. Сказала хазяїну, що то новий рецепт. Іноді сиплять сіль чи пісок, як відвернуся.
Вони щодня їдять рибу, червону ікру, дорогі сири. Посилки отримують з Італії. Раз підслухала розмову, що мій керівник отримує 300 тисяч рублів. Але то формальність. Він розпоряджається землями. Напився й розказував дружкам, що за якусь сдєлку принесли 5 мільйонів доларів, — додає. — Хизуються своїм статусом. Найняли особистого стиліста, садівника та водія. Нещодавно приходила влаштовуватися перукарка. Сказали підстригти домашнього пса. Та взяла інструмент і стригла. Її не взяли. Скрізь камери. Як на кухні з’їм бутерброд із холодильника, штрафують.
Ця робота — престижна. Бо кожен другий — безробітний. До Феодосії переїхали багато чиновників із Підмосков’я. Хтось керує санаторіями, хтось адміністрацією. З домогосподарками бачуся на базарі чи в супермаркеті. Знайому роботодавець б’є. Так зганяє злість. Раз мала синець. Але нікуди не скаржиться. Тут усіх змушують оформляти офіційно. Я рахуюся прибиральницею в адміністрації, де працює хазяїн.
Найбільше вакансій — медиків і педагогів. Хірург офіційно отримує 25 тис. рублів, або 10 тис. грн.
“Работать в медицине в Крыму можно только частным доктором. При Украине пациенты отдельно благодарили за операции, — пише хірург Олег у групі “Переселенці”. — Зараз хабарі — табу. А жити на цю зарплату неможливо. Пакет молока в магазині 70 рублів або 28 гривень.”
Кримські татари в соцмережах розповідають, що їх не беруть на жодне підприємство.
— Мы два года без работы, — розповідає Айгуль із Бахчисарая. — Можу працювати медсестрою й санітаркою. Не беруть навіть у село. Знаю точно, що потрібна людина. Але відмовляють. Кажуть, вже взяли. До анексії батько тримав кафе національної кухні. Зараз закрив його.
Шукають дівчат для супроводу
Безробіття на півострові зменшилося, за даними Кримстату. На робоче місце претендують двоє-троє людей. Потрібні водії, лікарі, вантажники, прибиральники. Зникла потреба на психологів.
— Люди не становятся в центр занятости. Кто год получал пособие, не имеет права обращаться снова, — каже Олександр Михайлов з кадрового агентства “Работник” у Севастополі. — Торік масово стояли на біржі. Спочатку давали 75 відсотків від зарплати по галузі, потім — 50 і 45. Цьогоріч на облік не брали аграріїв і сезонних працівників. На сайтах чимало вигаданих вакансій. Вже півроку шукають кухаря в кафе Ялти за 70 тисяч рублів. Ми перевіряли, такого закладу немає. Днями з’явилося місце перекладача французької за 100 тисяч рублів або 40 тисяч гривень. Його теж не існує.
Постійно шукають водіїв, ремонтників на станціях техобслуговування, лікарів.
— У Севастополі живуть більшість військових. У них — окремий потік. У місті понад 70 відсотків чоловіки 25–50 років. Працюють на військових базах. Часто просять знайти дівчат для супроводу, — говорить Олександр. — Вимог небагато — струнка й висока, з довгим волоссям. За разовий супровід платять від 5 тисяч рублів або 2000 гривень. Дівчата кажуть, що часто пропонують інтим. Розраховуються окремо. Скільки — не знаю.
Похожие записи
Об авторе
