З голови стирчить сокира, а мені кажуть: “Лиши її. Тобі личить”
Четвер, 03 листопада 2016
13:56
З голови стирчить сокира, а мені кажуть: “Лиши її. Тобі личить”10
Фото: Прес-служба театру КРОТ
Виставу “Садок вишневий” за п’єсою російського класика Антона Чехова почали з корейської пісні “Аріран”. На сцені Київської малої опери з люку піднімається актриса Лі Берлінська. Вона за національністю кореянка, вбрана в народний стрій. Співає про нещасливе кохання. У виставі грає служницю Дуняшу, яку кинув лакей Яша.
“Вишневий сад” Чехова поставив Андрій Крітенко, 53 роки. Режисер — киянин, багато років працює в Німеччині. Ставить вистави, викладає акторську майстерність Вищої школи музики та виконавчого мистецтва в Штутгарті. 5 років тому створив у Києві театр КРОТ. Ставлять переважно п’єси художника та драматурга Леся Подерв’янського – “Сни Василіси Єгоровни”, “Павлік Морозов”, “Звіри”.
“Я бачу багато паралелей сучасного українського життя з реаліями 100-річної давнини, відображеними у Чехова. Як і герої п’єси, частина молодого покоління зараз живуть за рахунок батьків і накопичених до них капіталів. Інші молоді люди власною працею та ініціативністю несподівано для оточення стають фінансово успішними і переходять до вищого соціального класу. Фабула п’єси збігається з сучасними українськими реаліями. Це — складна економічна ситуація і те, як люди різних статків і статусів справляються з нею. І, звичайно ж, кохання”, — розповідає Андрій Крітенко.
Автор: Прес-служба театру КРОТ
Герої “Вишневого саду” Чехова — зубожілі поміщики Любов Ранєвська та її брат Леонід Гаєв. Вони щойно повернулися з Парижа до фамільного маєтку. Його мають продавати на торгах за борги. Купець Єрмолай Лопахін хоче викупити маєток і урятувати Ранєвську від зубожіння. Вона ж сумує за своїм коханцем, який ошукав її і лишився за кордоном. Дві її дочки Ганна і Варвара думають про те, як вигідніше вийти заміж.
— Мені стало нецікаво відправляти головну героїню до Франції. У нашій постановці вона повертається з Португалії, а у фіналі знов від’їжджає у Лісабон. Португалія — дивовижна країна, у якій ми віднайшли фантастичні паралелі з Україною. Наприклад, я для себе відкрив, що відношення бразильців до португальців майже таке саме як у росіян до українців. Це імперська параноя і неповага. Португальці створили Бразилію, яка не зрозуміло чому вважає Португалію своєю молодшою сестрою. Португальський інформаційний простір потерпає від засилля бразильського культури”.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Режисер п’єс Леся Подерев’янського поставить Чехова
Співачка Алла Московка (ALLOISE), за словами режисера, побачила музичні паралелі між українськими народними піснями і португальськими фаду. Зайшла там спільну мелодику і можливість їх поєднати. На цей творчий пошук її спрямував Андрій Крітенко. Режисер багато років жив у Португалії і на одній з репетицій згадав про цей цікавий музичний стиль. Головні настроєві мотиви фаду, як і значної частини українського пісенного фольклору, — самотність, ностальгія, та любовна меланхолія.
Автор: Прес-служба театру КРОТ
У постановці Андрія Крітенка купець Лопахін представляє свій проект порятунку від зубожіння Ранєвськоїю, демонструючи їй пластиліновий мультфільм. Він нещодавно став заможним і активно примножує свої статки. Після презентації Лопахіна відеоряд проектору показує глядачеві як він виходить з маєтку, сідає у не нову “ауді” і їде на потяг. Ранєвська читає телеграми від коханця з Португалії з телефону китайської марки Мейзу. На ньому ж вона гортає фото, які глядач бачить на екрані через проектор. Ранєвська згадує історію кохання, залишає чи видаляє фото. Мультфільм для презентації проекту Лопахіна спеціально на замовлення робили аспіранти Харківського педагогічного університету ім. Григорія Сковороди.
“На мій погляд, будь-яку нормальну людину має нудити від традиційного “прочтения Чехова”, де усі персонажі високоінтелектуальні і моральні”, — каже журналіст Микола Вересень. У виставі він грає 87-річного лакея Фірса. — Мені дуже хотілося, щоб мій герой Фірс не виглядав представником соціалістичного реалізму. Як це було у радянських постановках. Традиційно цей персонаж зображали як “свидетеля века”. А у виставі він переважно говорив про “залишки старого світу”. Насправді Фірс — таки собі напівпришелепкуватий дядя. Очевидно, ідіот. Але у кожній родині поміщиків кінця XIX, початку XX віку був такий ідіот. Тому цей персонаж важливий.
Автор: Прес-служба театру КРОТ
— “Садок Вишневий” варто дивитися українському глядачеві. Щоб на власні очі побачити, що таке постмодерний театр. І як робиться мистецтво другої половини ХХ, першої половини XIX століття. Постмодерн — це суцільне цитування. Бо світ уже все закінчив. Мистецтво сталося. А тобі лишається тільки знаходити вдалі поєднання цитувань. Тому ти береш щось базисне як, наприклад, пісню “Садок вишневий” на слова Шевченка, вкладаєш туди смисли Чехова і додаєш іще щось від себе, — говорить Микола Вересень. “Одну п’яту того, що побачили глядачі, придумав я. Наприклад те, що Фірс вимовляє свою останню репліку “Забыли!”, коли усі поїхали і лишили його, не з трагізмом, а із задоволенням. Бо, нарешті він може спокійно пожити. Відпочити, поки триває процедура зміни власника маєтку.
— Так і відбувається творчий процес постмодерного театру — хтось придумує музику, хтось слова, хтось поєднує на перший погляд несумісні музичні стилі, як це зробила Алла. Взагалі акторство — не моя професія. Колись ми разом з Андрієм Крітенком сиділи на кухні у Подерв’янського і випили багато горілки. І вони сказали “будеш грати генерала Власова у “Павліку Морозову”. Так я опинився у театрі КРОТ. Був би тверезіший — відмовився б. Але я тут і роблю це, бо мені подобається.”
Автор: Прес-служба театру КРОТ
За словами Миколи Вересня “останній цвях” — остаточна форма і наповнення постанови — були визначені за годину до прем’єри. “Хоча творчий пошук на цьому не закінчився. Наприклад, о 18.15, за 45 хвилин до початку прем’єрного показу, було вирішено, що сокира з голови Фірса у фінальних сценах стирчати не буде. А перед виставою Крітенко підійшов до мене зі словами: “Лиши її. Тобі личить”.
Похожие записи
Об авторе
