День народження відсвяткував з далекобійниками на дорозі смерті
Середа, 02 листопада 2016
19:00
Спецтема: Навколосвітня подорож Леоніда Єзерського
День народження відсвяткував з далекобійниками на дорозі смерті6
Від грузинського містечка Степанцминда неподалік кордону з Росією до Тбілісі залишилось 150 км. Після відпочинку в гостинному домі “Кхвіча” йду в центр ловити машину. Прямую через міський парк. Там пасуться корови, одна ходить у фонтані без води.
Автор: Леонід Єзерський
Зупиняється далекобійник. Через кілька кілометрів за населеним пунктом починається затор із вантажівок кілометри на три.
– Пішли зі мною, – каже російською водій.
У кабіні сусідньої машини сидять троє чоловіків – двом під 30, старшому за 50.
– Вино, коньяк, чача, віскі? – питають.
П’ю чачу.
– Леван Єзерський будеш, – кажуть. – Перший тост за Бога. Другий – за святого Георгія. Він – захисник подорожніх. Твій тост.
– Уранці прокинувся і був шокований красою гір. Це приємний сюрприз у мій день народження. Мені сьогодні виповнюється 30 років. Те, що зараз сиджу з вами – також приємний сюрприз. Тож вип’ємо за несподівані сюрпризи, щоб з вами теж траплялися.
– О, ти вже як грузин. Майже грузин, – каже найстарший. – Я не можу і дня прожити, щоб не пожартувати. Грузини дуже гостинні. Вони народжуються і в них гостинність уже в крові. Ніде в світі такого не побачиш. А тобі хай збувається все, що побажаєш собі в гарному настрої.
– Давайте сфоткаємося, – кажу.
– Чекай, є в когось парфум? Треба ж гарно на фотографії получитися, – чоловіки заходяться сміхом.
Автор: Леонід Єзерський
Машини почали рухатися. Піднімаємося в гору. Все навколо запорошене снігом.
– У підніжжя 0 градусів, а зверху буде мінус 14. Це дорога смерті називається, – каже далекобійник.
Автор: Леонід Єзерський
Бачимо вантажівку, яку занесло на узбіччя. Водій хреститься.
В 30 км від Тбілісі заїжджаємо поїсти. Пригощають пирогом із сиром та яйцем, ще одним – з фаршем в лаваші, салатом з овочів і тістечком.
16.00
Виходжу на повороті до траси на Руставі. Залишилося 50 км. Зупиняється дводверний червоний легковик.
– Ми з Краснодару, тут уже 9 днів. Їдемо в храм тут неподалік, – кажуть із салону.
– Можна з вами?
– Сідай.
Запихаюся з саксофоном і рюкзаком. Мене за ним не видно. У храмі були хвилин 10. З гори видно, як дві річки зливаються в одну.
Автор: Леонід Єзерський
Автор: Леонід Єзерський
Підвозять на зупинку в Тбілісі. Восьмий таксист, який зупинився біля мене, погоджується безкоштовно везти до автостанції. Там позашляховиком їду ще з 10 кілометрів.
– Леван, – каже на прощання.
– Льоня, – відповідаю. – Але мене сьогодні теж Леваном охрестили.
Міняю 10 доларів і далі – на маршрутці. Не хочу ловити машину, бо йде дощ.
19:00
Виходжу біля авторинку “Автопапа”. Найбільший у Грузії. Тут на два дні заброньовано номер у готелі. Керує ним дніпровець Євген Устинов. Як потім з’ясував, позашляховиком мене підвозив удень його товариш.
Похожие записи
Об авторе
