Повернення у батьківський дім: правила спільного життя
Вівторок, 18 жовтня 2016
19:33
Повернення у батьківський дім: правила спільного життя
Автор: gettyimages
Повернення до батьків часто відбувається після розлучення, сімейних сварок, проблем з житлом або фінансових труднощів. Чи так уже погано, якщо доросла людина живе разом з батьками? І чи можна зробити спільне проживання кількох різних поколінь мирним і комфортним?
Про це пише psychologies
Якщо дорослі люди як і раніше живуть з батьками або повертаються жити до рідної домівки, це зазвичай вважається ознакою невдач і проблем. “Не подорослішав”, “не найліпшим чином склалось особисте життя”, “не встав на ноги”. Але як показали дослідження в США, вперше за століття число молодих людей (від 18 до 34 років), які живуть у батьківському домі, перевищила кількість тих, хто живе своєю сім’єю. 50 років тому таке неможливо було уявити: тоді 60% молоді жили своєю сім’єю або з партнером, а що залишилися під одним дахом з батьками було втричі менше.
Ситуація змінилася не тільки в США, але і у всіх розвинених країнах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мої батьки – ідіоти: 15 фотодоказів
“Попереднє покоління покидало рідну домівку в юному віці, щоб скоріше вирватися з-під батьківського впливу, – пояснює психоаналітик Симон Корф-Сосса. – Ті ж, кому зараз за тридцять, зберегли тісний зв’язок з батьками. Їм було важко покинути рідну домівку, тому повернутися в нього виявилося досить просто і легко”.
У поверненні до батьків є не тільки економічні та соціальні, а й психологічні причини. Для багатьох це єдине місце, де емоційно відчуваєш себе в цілковитій безпеці і комфорті. Особливо якщо в дитячі і юнацькі роки ви жили в гармонії з батьками і завжди відчували їхню любов і підтримку. Такий щасливий юнацький досвід, якщо ви не змогли перенести його в нове самостійне життя, може викликати у молодих людей розчарування в новому партнері і повернути їх, нехай тимчасово, під батьківське крило.
Ви повернулися, але вже “в іншу річку”. І тут можливе розчарування – як з одного, так і з іншого боку. Батьки раді дитині, але може виявитися, що тепер вони живуть з відчуттям незапланованої чужої присутності, навіть якщо вони тактовно не говорять про це. Особливо якщо повернення пов’язано не тільки з невдачами на особистому фронті, але і з відсутністю професійного успіху.
“Сучасні батьки розраховують на соціальний успіх дітей і в разі їх невдач відчувають свою провину”, – пояснює психолог Бернар Беберовіч. Юлія, яка повернулася під батьківський дах в 36 років, згадує: “Живучи у матері, я кожен день чула питання:” Ну що, а сьогодні ти шукала роботу?”. Це було нестерпно, хоча я розуміла, що таким чином вона про мене турбується”.
Якщо ви повернулися в рідну домівку, виробіть нові правила спільного життя. Розділіть територію, обов’язки і частку фінансової участі.
Навіть якщо у вас немає доходів, ви можете допомогти батькам щось приготувати, полагодити, підключити інтернет. Важливо усвідомлювати, що повертаєтеся ви не до себе додому, а в будинок батьків. Слід вести себе як відповідальна і доросла людина, а не зіпсована дитина або вічний студент.
Особистий простір. Наші квартири не розраховані на такий спосіб гуртожитку, коли разом живуть кілька поколінь. Тим більше якщо мова йде про спільне проживання двох пар під одним дахом. На думку психоаналітика і сексотерапевта Катрін Блан, таке комунальне життя дуже заважає сексуальним стосункам обох пар. Тіснота обмежує свободу прояву почуттів, унеможливлює гармонію стосунків.
Аби не поховати своє особисте життя, психологи радять, незалежно від того, наскільки гармонійно складаються стосунки з батьками: “Півроку спільного проживання, але не більше. Цього цілком достатньо, щоб прийти в себе і залікувати рани”.
Нагадаємо, фотограф вразив правдою про схожість батьків і дітей
Похожие записи
Об авторе
