Гутну піч гасять раз на рік
|Четвер, 13 жовтня 2016
06:45
Гутну піч гасять раз на рік
Автор: Ольга Швед
Японець Такеші Іто випалює елемент скляної скульптури. Це буде пес із крилами. Чоловік приїхав на симпозіум гутного скла у Львівській академії мистецтв
— Роботи українських склодувів коштують від тисячі доларів. Деякі на аукціонах продають за десятки тисяч, — каже директор Музею скла у Львові 40-річний Михайло БОКОТЕЙ. Він стоїть у цеху з великою гутною піччю, що розташована у Львівській академії мистецтв. Тут 2–10 жовтня відбувся симпозіум гутного скла.
Піч — на підвищенні посеред аудиторії з високою стелею. Вона — заввишки 2 м, 1,5 м — комин. Обкладена білою цеглою. Поруч п’ятеро склодувів видувають і випікають елементи майбутніх скульптур і композицій.
— Піч звели 1960 року. Нагрівається до 1250°С. Працює на газі цілодобово, — говорить Михайло Бокотей. — Щоб її розпалити до такої температури, треба два тижні. Тому не гасимо. Тільки раз на рік, коли мусимо перекласти цеглу.
Це найбільша піч у Європі. Їх можна на пальцях руки перерахувати. Деякі митці з-за кордону вперше бачать таку.
До Львова приїхали майстри з 16 країн. Японець 30-річний Такеші Іто видуває прозору з жовтими вкрапленнями кулю. Довге волосся зібрав у хвіст, на руках — товсті рукавиці. Поряд лежить блокнот з ескізом. Приїхав із Чехії. Там працює на склодувному заводі.
— Це буде собака з багатьма крилами. Хоча українці кажуть, більше схоже на дракона. Працюю від світанку. До обіду закінчу, — розповідає англійською Такеші. Кланяється й передає трубку зі скляною кулею помічнику. Той опускає її у відро з холодною водою.
Склодув Дмитро Климів, 37 років, випікає скляну колбу жовтого кольору. На чоловікові легка картата сорочка, шорти.
— Температура поблизу печі вище 40 градусів, як у Африці, — говорить Дмитро. 15 років видуває скло. — Найчастіші травми — опіки. Нещодавно ставив виріб у піч. На ноги висипав пісок, розжарений до 500 градусів. Пропалив резинові капці й пальці.
Кварцовий пісок плавимо з оксидами калію, натрію та свинцю. З гарячого скла можна виліпити й видути що завгодно — від нитки до скляної кулі. Під час випікання додаю кольори, стрічки, вкраплення. Над одним виробом працюю 3–4 години. Ще дві доби скло запікаю в спеціальній печі. Після цього не тріскає та має блиск.
10 жовтня роботи майстрів виставили в Національному музеї ім. Шептицького.