Дебальцеве ворог брав також у “режимі тиші”

Вівторок, 04 жовтня 2016
07:55

Газета по-українськи

Коментарі

Дебальцеве ворог брав також у “режимі тиші”

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: REUTERS

Люди йдуть дорогою на лінії зіткнення між проросійськими бойовиками й українськими військами в селищі Станиця Луганська, 1 жовтня 2016 року

21 вересня в Мінську було підписано угоду про розведення військ. За її умовами, на Донбасі встановлюється негайне перемир’я. І якщо протягом семи діб не буде зафіксовано жодного обстрілу, вою­ючі сторони одночасно і дзеркально відводять на обумовлених ділянках війська на один кілометр.

Перемир’я з московітами та їхніми найманцями нагадують матрьошку. Національну іграшку, побудовану на брехні. Яскраву й із людським обличчям, але порожню всередині. А в цій порожнечі — така сама матрьошка-обіцянка. А в ній — ще одна. Відкриваєш — і нічого, крім обіцянок, не знаходиш.

Скільки всередині вересневої матрьошки сховано попередніх перемир’їв і режимів тиші, ніхто не скаже. Бо всі виявилися брехнею. Хто і чому вирішив, що нинішнє перемир’я буде чимось іншим?

Кремль знову ні за що не відповідатиме, бо “не є стороною конфлікту”. А маріонетки з авторучками — вчора були, а завтра їх пристрелять і скажуть, що ніколи й не існували.

Тиждень тиші мав тривати до кінця минулого місяця, а в перших числах жовтня — початися відведення військ. Із розмінуванням підконтрольних територій і переміщенням углиб бойової техніки. І потім — початися ремонт зруйнованого моста на підступах до Станиці Луганської і відновлення непрацюючого пропуск­ного пункту поблизу села Золотого.

Проте тишу на жодній із трьох “рамкових” ділянок фронту встановити не вдалося. Ворог методично обстрілював українські позиції. У тому числі й із крупнокаліберних стволів. З нашого боку були не лише поранені, а й загиблі. При цьому бойовики винуватили у провокаціях Київ. А 30 вересня обидві так звані “народні республіки”, наче за командою, синхронно заявили про зрив відводу сил й озброєння.

Здавалося б, усе. Крапка. Треба вирізати наступну матрьошку. Але ні. Перший заступник голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Олександр Хуг заявляє: “Незважаючи на випадки невиконання зобов’язань, ми спостерігали деякі ознаки того, що сторони усвідомлюють необхідність діяти”.

Ще більше здивувало рішення нашого генералітету. 1 жовтня особовий склад підрозділу Збройних сил України покинув пости спостереження поблизу міста Золоте й “відійшов від лінії зіткнення на рубежі, визначені представниками ОБСЄ. Всі інженерні спорудження, які перебували в зоні розмежування, перенесено за так звану “червону лінію”.

Про “дзеркальні” дії окупантів — ні слова. Знову в односторонньому порядку? З надією на благородство ворога?

Військові експерти назвали угоду з розведення військ дурістю, що межує зі зрадництвом. Голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Юрій Гарбуз попередив: відхід ЗСУ може призвести до втрати Станиці Луганської. Місцеві жителі нагадали про близькість кордону з Московією і протоптані звідти стежки.

На неприпустимість таких дій наголосили й фронтові офіцери. “Демілітаризація” в районі Станиці розірве українську лінію оборони “і створить загрозу флангового удару для сусідніх опорних пунктів, що прикривають берег річки”. До всього — буде зруйновано неприступний у нинішніх умовах захисний рубіж.

Давайте не забувати: Дебальцеве ворог брав також у “режимі тиші”.

Источник