“На фестивалі короткометражок “Де кіно” фільмів про кохання дуже мало, в основному про агресію, зло”, – кінокритик

Понеділок, 03 жовтня 2016
13:36

Культура

“На фестивалі короткометражок “Де кіно” фільмів про кохання дуже мало, в основному про агресію, зло”, – кінокритик

 
Коментувати
Роздрукувати

30 вересня – 1 жовтня на київській кіностудії Film.UA відбувся фестиваль короткого метру “Де кіно”. Вперше вся територія студії стала доступною відвідувачам. Окрім екскурсії павільйонами і показів кіно, під час фестивалю можна було відвідати майстер-класи та лекції за участі відомих режисерів. Вони ділилися досвідом роботи в індустрії. Тема фестивалю – “Я знаю країну, в якій живу”. “У США режисеру на зйомках допомагають п’ять помічників. Кожний виконує свою функцію. В Україні інколи навіть посади другого режисера немає. А якщо є, то на всі скарги про складність такої роботи нам кажуть – “Вас аж двоє, це вже багато. Мусите справлятися”, – розповідає режисер Олексій Смоляр. Темою його лекції були обов’язки другого режисера в Україні і США, їхні відмінності. “У США кожна, навіть найлегша робота на знімальному майданчику, цінується. Хлопчик, якому доручено щось дізнатися або когось покликати, буде старанно виконувати цю функцію. Коли я сказав, що можу сам усе зробити, він з гордістю відповів, що це його обов’язок. У нас часто трапляється, що режисер сам виконує роботу, яку в американців розподілено між декількома спеціалістами”, – продовжує Смоляр.

Цього ж дня відбувся фінал пітчингу кліпів The Next Big Thing 2016. Взяти участь у створенні кліпу для відомих українських виконавців міг будь-хто. До фіналу потрапили 22 найкращі ролики. Перелік пісень артистів, на які знімали кліпи, учасникам надавали. Тому на одну пісню глядачі змогли побачити до п’яти відеоробіт. Найчастіше режисери з народу знімали кліпи гуртам The Hardkiss, Pianoboy, Onuka, The Maneken. “Якби я не протупив, був би зараз там, – реагує 23-річний Роман Дячук з Львівщини на кліп гурту Onuka “Світанок”. Його знімали частково в Україні, частково в Нью-Йорку. – Моя бабця емігрантка з Івано-Франківська, живе в Чикаго. Багато рідні там. Я не поїхав жити в Америку, бо мій дім тут. Люблю свою країну. Зрадів, коли побачив відео на пісню “Другої Ріки” Supernation. Знімали в Тустані. Упізнав краєвиди села Урич Сколівського району на Львівщині. Там є рештки давньоруського міста-фортеці”.

Гран-прі отримав Олег Красюк із Харкова за відео “Світанок” для Onuka. Він отримав можливість зняти кліп для майбутнього переможця вокального шоу “Голос країни”.

Відео володаря Гран-прі фестивалю Олега Красюка на пісню Onuka “Світанок”

“Для мене хороший кліп – це маленьке кіно. Ціную історію. Кліп-переможець – саме такий. Це найкращий ролик, який яскраво зображає красу нашої землі і стосується сьогодення, нас самих. Зачепив мене з самого початку, коли з сотень учасників відбирали фіналістів”, – розповідає музичний критик Ігор Панасов.

Другий день фестивалю став не менш насиченим. Відбувся фестивальний показ із 35 найкращих робіт у чотирьох номінаціях: вебізод, фільм на мобільний телефон, трейлер до власного серіалу та рімейк на відомий фільм. Показані роботи відібрали з-поміж 300 поданих на конкурс. Найбільш популярним жанром став вебізод. Це коротке відео, що доповнює сюжетну лінію серіалу. Знімають їх спеціально для трансляції в інтернеті. Хронометраж вебізодів і фільмів на мобільний – до 7 хв, трейлерів і рімейків – до 3 хв. “Дуже важливо, що серед конкурсантів першого фестивалю “Де кіно” є правдиві, оригінальні, талановиті твори. Вони часто гостро резонують із сучасністю, а з іншого – набувають химерних художніх форм. Завдяки цим молодим режисерам, сподіваюсь, Україна побачить “Де кіно”. Цьогоріч робіт про кохання дуже мало, в основному про агресію, зло. Це не дивно, враховуючи наші реалії”, – розповідає член журі фестивалю, кінокритик Володимир Войтенко.

Гран-прі та грошову винагороду 50 тис. грн отримала робота Микити Ліскова “Я купив велосипед”. На думку журі, саме вона відрізняється єдністю форми, змісту та ідеї.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Янковський та Іллєнко підбили підсумки кінофестивалю “Громадський проектор”

Источник