Чи повернуться українські старожитності на батьківщину

Середа, 27 січня 2016
16:13

Історія

Чи повернуться українські старожитності на батьківщину

 
Коментувати
Роздрукувати

Ще від часів правління Петра I з України до Москви та Петербурга вивозились культурні експонати у великій кількості.

Відомий загалу його указ про вилучення з арсеналів міст Києва і Батурина захоплених “у султанов турецких и у королей польского и свейского на боях” гармат, які мали “в Москве в новостроенном Цехаузе для памяти и на вечную славу поставить”. А 1707 р. йому були відіслані монети зі скарбу, знайденого в Києві.

Розгромивши Запорозьку Січ, Катерина II наказала перевезти до Петербурга в якості трофеїв козацькі прапори і зброю, а військову скарбницю приєднати до російської казни. Та небачених масштабів вивезення історично-культурних цінностей з України набуло в XIX ст., коли увагу громадськості та науковців привернули давньослов’янські та давньоруські старожитності й скарби.

Після жовтневого перевороту справи дещо змінилися: 16 листопада 1917 р. РНК РСФРР розглянула питання про передачу українському народові його історичних реліквій і оголосила заяву, за якою передача мала відбутися після консультацій з Центральною Радою. Але вже 1 грудня 1917 р. у постанові РІІК РСФРР “Про передачу трофеїв українському народові” зазначалося, що переговори про строки і порядок передачі реліквій будуть вестися виключно з українською фракцією ВЦВК (тобто з українською комуністичною владою).

На підставі ухвал паритетної комісії вже 1930 р. з Оружейної палати в Москві Україні було передано два козацьких прапори, напрестольний хрест та євангеліє Петра Калнишевського, з Державної Третьяковської галереї — 14 картин відомих художників.

Наступного року з Державного історичного музею у Москві за різними актами було передано 57 одиниць зберігання з розділів “Рукописи” та “Побутова ілюстрація”: зразки тканин, 11 археологічних комплексів, визолочену булаву, прикрашену смальтою. Та особливо багато експонатів (1771 од. зб.) 31 січня 1932 р. прийняв з фондів Державного Ермітажу представник Наркомосвіти України К. Г. Червяк. Серед них стародавні скарби, в різний час знайдені на Україні: знахідки в курганах, експонати еліно-скіфського відділу, портрети гетьманів, літографії, гравюри, графічні твори, зразки прикладного мистецтва тощо.

Особливого удару по раритам завдала Друга Світова війна. Нещодавно виявлені у фондах ЦДАВО України нові документи дозволяють відновити деякі сторінки історії, пов’язані з втраченими культурними цінностями українського народу та спробами їх розшуків.

Цікаве свідчення зберігається серед матеріалів 1953 p., пов’язаних із підготовкою до відзначення 300-річчя Переяславської ради, що дозволяє встановити орієнтовний час його написання. Із змісту документа випливає, що історичні та культурні цінності, передані в Україну на початку 30-х років, зосереджувалися переважно у тодішній столиці республіки м. Харкові: в Харківському історичному музеї ім. Г. С. Сковороди, Харківській державній картинній галереї та Державній галереї творів Т. Г. Шевченка. Однак, під час війни фонди історичного музею майже повністю були втрачені.

На превеликий жаль, система евакуації музеїв на практиці була млявою. Особливо трагічними були обставини для харківського музею: привертають увагу запізнілі строки початку вивезення музеїв міста, що здійснювалося вже за складних воєнних обставин, у лічені дні перед захопленням Харкова німецькою армією. Своєю бездіяльністю влада прирекла їх на розграбування та знищення.

Источник