Коли нема надії на правосуддя, у хід ідуть кулаки

Понеділок, 27 вересня 2016
00:55

Газета по-українськи

Коментарі

Коли нема надії на правосуддя, у хід ідуть кулаки

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: ФОТО З САЙТА www.youtube.com

Народний депутат Володимир Парасюк намагається відламати дверцята автомобіля ”Рендж Ровер” колишнього ”регіонала” і члена фракції ”Опозиційного блоку” Олександра Вілкула. Це сталося 22 вересня у столиці поблизу студії каналу ”112”. Перед цим під час ефіру нардепи посварилися. Конфлікт переріс у бійку

За минулий тиждень відбулися два знакові кулачні поєдинки. Перший — у польському Гданську, де Олександр Усик переміг Кшиштофа Гловацького і став чемпіоном світу. Другий — у Києві. Тут нардеп Володимир Парасюк зійшовся у двобої з колегою Олександром Вілкулом.

Усик приносить Україні славу, Парасюк — ганьбу. Як його не виправдовуй. На цьому можна було б і завершити оцінку події, якби все було так просто. Якби в діях Парасюка не читалися відчай і безсилля. І якби можна було забути — його кулач­ний наскок на пихатого нахабу відбувся на тлі системної безкарності влади щодо ворогів української державності.

На передостанніх парламентських виборах багато хто віддав голос за “Свободу” не з ідеологічних міркувань, а з простого людського бажання. Хай бодай хтось, казали, натовче пики безкарним і всесильним “регіоналам”.

Коли нема надії на правду і правосуддя, у хід ідуть кулаки.

Майданний сотник Володя знає — Олександр Вілкул був одним із владних стовпів Януковича й стояв по інший бік барикади на Майдані. Парасюк усвідомлював — опонент, який на прямий ефір прийшов зі зброєю, ображав не його. Він принижував учорашніх майданівців і сьогоднішніх героїв війни проти Московії. А завтра те саме робитиме у Верховній Раді. Тягнутиме на догоду Кремлю антиукраїнську лінію. Знаючи, що ні його, ні когось іншого з антинародного блоку влада не чіпатиме.

Вони потрібні одне одному — нинішні владці й поплічники вчорашнього режиму. Для спільного голосування потрібні. Для взаємовиручки. Вони ж бо однієї крові. У них бізнес — якщо не спільний, то пов’язаний незримими нитками. І він, сотник із Майдану, не може цього змінити.

Тому Володимир Парасюк укотре підняв кулаки. Не як законотворець. Як народний захисник. Опришок. Який не вірить у силу закону. І прагне бодай натовкти пику ненависникам. Аби боялися кулака, якщо не страшаться закону.

“Морально я на боці Парасюка”, — сказав одразу після бійки позаштатний радник президента Олег Медведєв.

“Я — за Володю Парасюка”, — написав на своїй сторінці в соцмережі Дмитро Ярош. І попросив генерального прокурора Луценка “запакувати” холуя Путіна, з метою збереження його гріховного життя”.

Стисли кулаки, сидячи біля екрану, майданівці й хлопці з АТО. Всі вони, всі ми розуміємо — влада загралася. Насамперед — в імітацію боротьби із сепаратизмом. В умовах реальної війни з московітами це має особливо цинічний вигляд. А зважаючи на стиснуті кулаки перед телевізійними екранами — ще й небезпечно. І загрожує втратою не лише високих крісел, а й, як сказав Ярош, “гріховного життя”.

Источник