“Якщо не будеш вчитися, станеш політиком” – письменник Януш-Леон Вишневський

Неділя, 18 вересня 2016
12:50

Культура

“Якщо не будеш вчитися, станеш політиком” – письменник Януш-Леон Вишневський

 
Коментувати
Роздрукувати

Презентація книни “Бікіні” польського письменника Януша-Леона Вишневського відбулась 17 вересня під час Форуму видавців у Львові.

“Я уникаю політики у своїх книжках. Коли мені було 10, мій тато сказав: “Якщо не будеш вчитися, то станеш політиком”. Я завжди дуже боявся, що це може статися. Тому довчився до доктора наук, – розповів читачам Януш-Леон Вишневський. – Важлива тема цієї книжки – польсько-німецькі зв’язки, що тісно пов’язані з моєю життєвою історією. Це для мене близьке, бо моя мама – німкеня за національністю, а тато – поляк. Сам я живу у Німеччині, там народилися мої доньки. У романі “Бікіні” описав бомбардування німецького міста Дрезден. Це сталося у ході Другої світової. Неймовірна подія за масштабом. Протягом трьох ночей 1945 року англійські та американські літаки скидали бомби на це місто і зруйнували його дощенту. Тоді загинуло близько 100 тисяч осіб. Головним чином жінки і діти. Хоча у місті майже не було військових об’єктів, окрім вокзалу, який дивним чином уцілів. Загиблих було настільки багато, що їх не встигали хоронити. У книзі описана історична сцена, як на головній площі міста поскладали трупи людей. Це була купа завбільшки трьохповерхового будинку. Потім тіла просто спалили, щоб не допустити розповсюдження епідемії”.

Януш-Леон Вишневський

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “За пляшку самогону могилу втрамбував трактором” – Таня Малярчук про нову книгу

Письменник каже, що у книжці також є любовна лінія.

“Це кохання 22-річної дівчини Анни до хлопця, з яким вони познайомилися під час бомбардування. Власне, після усіх тих подій у місті вціліла тільки одна будівля – церква святої Анни. Її спеціально зберегли, що англійські і американські пілоти могли якось орієнтуватися на місцевості. В церкві сховалося більше 1 тисячі людей, аби вижити. Дехто також зумів сховатися у капличках під костьолом. Люди там спали між трунами. Коли я почав писати книги, то поїхав до Дрездена, щоб побачити цей костел. Зустрів місцевого священика, йому було понад 90 років. Він добре все пам’ятав і розповів, що під час бомбардування по костьолі ходила дівчина і фотографувала. Це його збило з пантелику. Власне, з цієї розповіді й “народилася” моя героїня Анна, яка жила насправді, але я не знаю, що врешті з нею сталося. Коли священик показав мені ось ті каплиці під костелом, де стояли труни і ховалися люди, я уявив, що моя героїня теж могла опинитися там. Зустріти чоловіка, який зіграв би їй Паганіні на скрипці і закохався у неї. Власне, його імені Анна не дізнається, бо чоловіка витягнуть з поїзда, щоб затримати, а вона поїде далі. І ось так розпочнеться велика історія кохання цієї дівчини”.

На думку Януша-Леона Вишневського, тему бомбардування Дрездена довго замовчували.

“Навіть у самій Німеччині майже нічого не говорили. Вважали, що підіймати таке питання під час війни – поганий тон. Це перша причина, чому я написав цей роман.По-друге, моя мама народилася в Берліні, мала трьох чоловіків. Двоє з них були німцями, а третій – поляк, що три роки провів у концентраційному таборі. Мама всю війну прожила у Берліні, працювала офіціанткою. Випадково зустріла там в’язня концтабору (мого тата) і покохала його. Він казав, що відповідальність за війну несуть не німці як народ, а конкретні люди з іменами, прізвищами та паспортними даними”.

Нагадаємо, у Львові до 18 вересня триває 23-й книжковий Форум видавців. Програма заходу налічує 1259 подій. Прибули 996 учасників із 28 країн. Тема цьогорічного Форуму – “Межі кордонів”.

Источник