Піночет і Косово

Понеділок, 13 вересня 2016
00:50

Газета по-українськи

Спорт

Піночет і Косово

 
Коментувати
Роздрукувати

43 роки тому футбольна збірна СРСР мала зіграти два матчі світового відбору зі збірною Чилі. Слова “плей-оф” тоді в нас не існувало. Перший матч у Москві завершився внічию 0:0. На повторну зустріч наша команда не поїхала. Політичне керівництво ­вирішило, що виходити на поле в Сантьяго, де утримували людей під час воєнного перевороту під керівництвом генерала Аугусто Піночета, радянським футболістам не личить.

Як наслідок, на Кубок світу-1974 у Західну Німеччину поїхали чилійці, а наш футбол уперше в історії опинився поза фінальним турніром світової першості. Невідомо, хто від цього виграв політично, але у футбольному плані ми всі тоді програли. Тепер, коли минуло 43 роки, виникає думка, що не поїхали наші футболісти в Чилі не через тамтешню хунту — через невпевненість у перемозі. А програти хунті ми за тодішніми поняттями не мали права.

Нині історія повторюється. Футбольна збірна України має 9 жовтня ви­йти проти команди Косова — країни, що наша влада офіційно не визнала. Здавалося, до чого тут футбол — Косово, як і Україна, є членом Міжнародної футбольної федерації (ФІФА), що проводить змагання. До чого тут політичні стосунки між державами?

Виявилося, що дозвіл на гру із косоварами наша футбольна збірна має отримати від уряду, що загалом суперечить статуту ФІФА. Вона забороняє державі втручатися у футбольні справи. Держава в особі Міністерства закордонних справ пояснила, що грати з командою Косова наша збірна має винятково на нейтральному полі. Інакше — ніяк, міжнародний скандал і ледь не світова війна. Одразу ширилися чутки, що ніби ФІФА таким чином хоче дискримінувати Україну, аби та раптом не виграла групового турніру й не плуталася потім під ногами зі своїми стосунками з Росією, де має відбутися світовий фінал 2018 року. Чутки ширилися, бо офіційного дозволу зіграти з Косовом у Болгарії, тобто на нейтральному полі, довго не було. А, може, й досі немає.

Аж раптом 3 вересня по телевізору показали баскетбольний матч між Косовом та Україною, що відбувся в косовському місті Мітровіца. Наші баскетболісти виграли й поїхали далі без дипломатичного скандалу. Виходить, що грати з Косово можна! Чому ж наша футбольна влада каламутить воду з дозволом міністерства?

Я недарма згадав 1973 рік та хунту Піночета. Якби наші футболісти виграли тоді в чилійців першу зустріч, наприклад, 3:0 — то, впевнений, спокійно поїхали б наші в гості до тої хунти, назвавши потім цю поїздку подвигом. Так і тепер — наші футбольні керівники зовсім не впевнені в перемозі над Косовом. І недаремно. А якби нам у цій грі зарахували поразку — ми мали б виправдання на випадок програшу відбірного турніру.

Наголошую, це моя думка. Вона є цілком логічною — якщо баскетболістам можна грати проти Косова, то й з футболістами немає жодних проблем. Залишається лише знайти того “Піночета”, який це все закаламутив. Але тут моя логіка — безсила.

Источник