“Із Грузії Кремль почав захоплення пострадянського простору”
Четвер, 12 серпня 2016
00:55
“Із Грузії Кремль почав захоплення пострадянського простору”
Автор: reuters
Рідні прийшли до могили солдата на цвинтарі ”Мухатгверді” в передмісті столиці Грузії Тбілісі. Там поховані загиблі у війні з Росією військові
“Росія розпочала в Грузії війну за встановлення нового світового порядку. Це — пробна куля. Демократичному світові кинуто виклик не менш небезпечний, аніж політичний іслам. Якщо Захід проковтне пігулку і пробачить Росії грузинську війну, вторгнення “миротворчих танків” в Україну стане лише питанням часу”, — писав експерт із міжнародних відносин Олександр Сушко вісім років тому.
8 серпня 2008 року після обстрілів грузинських сіл сепаратистами самопроголошеної республіки Південна Осетія збройні сили Грузії розпочали бої за відновлення конституційного ладу на її території. Росія втрутилася у конфлікт на боці сепаратистів — ввела війська, бомбардувала грузинські міста, порти й військові об’єкти.
Вторгнення Москва назвала операцією з “примусу до миру”. Воєнні дії поширилися далеко за межі Південної Осетії — на інші міста Грузії та Абхазію.
12 серпня за участі міжнародних посередників досягли угоди про припинення вогню. Наприкінці серпня Росія визнала незалежність Південної Осетії й Абхазії, а Тбілісі розірвав дипломатичні відносини з РФ.
З обох боків у боях загинуло понад 600 людей, більше як 200 тис. жителів залишили домівки. Росія мала вивести війська до 1 жовтня 2008-го. Але досі на окупованих територіях Грузії є щонайменше 4 тис. російських військових.
— Росія досягла у Грузії короткострокових цілей. Припинила проникнення Заходу на пострадянський простір. Унеможливила подальше розширення НАТО в регіоні. На найближчий час позбавила перспективи членства Грузію й Україну, — каже Олександр Сушко, 43 роки. — Також оголила політичну неспроможність Заходу захищати своїх союзників у Східній Європі. Повернула собі статус потужного військово-політичного гравця.
Стратегічною метою Росії є відновлення повного контролю над усім пострадянським простором. І тут вона зазнала поразки. Адже агресія спонукала Україну, Грузію, Азербайджан, Молдову шукати зближення з Європою.
Якою була реакція Заходу?
— Він був розколотий, збентежений і шокований. Політичної волі дати сувору відповідь Росії бракувало. Проте за посередництва Заходу вдалося заморозити конфлікт. Чи була ця реакція адекватною ситуації? Навряд. Якби тоді проти Росії запровадили такі санкції, як тепер у зв’язку з Кримом та Донбасом, це було б нищівним ударом по Москві.
За кілька місяців до війни НАТО відмовив Україні та Грузії у плані дій щодо членства. Яку роль це зіграло?
— Москва прийняла остаточне рішення про атаку на Грузію. Зрозуміла, що самоусунення НАТО розв’язує їй руки.
Наступною стане Україна, говорили ви 2008-го. Це було очевидно?
— Влада Росії хоче домінувати на пострадянському просторі. Війна проти України — черговий етап її боротьби за падіння політичного порядку в Східній Європі, що утворився після розпаду СРСР.
Далі може спробувати поставити під сумнів суверенітет країн Балтії. Росіяни систематично порушують їх повітряні й морські кордони. Це — стратегія. Москва не може перемогти НАТО у війні. Але може розвалити Альянс, довівши його політичну неспроможність захищати малі країни на східному фланзі.
Чому Україна не скористалася грузинським уроком і не готувалася до російської агресії?
— Політичні еліти діяли так, ніби від Росії не можна чекати агресії. До 2014 року всю оборонну інфраструктуру знищували.
Яке становище Південної Осетії та Абхазії сьогодні?
— Росія продовжує військову окупацію. Після війни сформувала там колоніальну окупаційну адміністрацію і має війська на базі. Економічно та політично ці території повністю залежні від Москви. Залишаються серед найбідніших пострадянських регіонів, фактично не мають економічної системи. Як і міжнародно-правового статусу. Крім Росії, їх незалежність визнають тільки деякі її сателіти — Венесуела, Нікарагуа. І такі ж невизнані маріонеткові “республіки” — Придністров’я, ЛНР і ДНР.
Похожие записи
Об авторе
