Художниці подарували диво дитячій лікарні
Середа, 10 серпня 2016
14:13
Художниці подарували диво дитячій лікарні14
Фото: Фото Світлани Рудикової
За три дні семеро художниць розписали коридори дитячої київської лікарні “Охматдит”. Відділення хірургії прикрасили зображеннями риб і морських коралів. Працювали безкоштовно. Про благодійний проект розповідає дитяча ілюстраторка Світлана Рудикова, 36 років.
Автор: Фото Світлани Рудикової
Світлано, як виникла ідея розписати приміщення лікарні?
– Усе почалося з того, що у відділенні хірургії зробили ремонт. Але одна із працівниць закладу, знову побачивши ці похмурі стіни, вирішила запросити творчу команду, яка би вдихнула в цей інтер’єр більше життя. Вона звернулась до мене, я написала у соцмережах, що потрібна підмога. Швидко відгукнулись знайомі, у нас зібралась команда з семи художниць. Фарбу нам подарували, а працювати ми погодились безкоштовно.
Яку ідею ви вкладали в малюнки?
– Передусім, хотілось подарувати позитивні емоції дітям і дорослим, які там перебувають. Ми розписали хол і коридор, яким пацієнтів везуть на операції. Можете уявити собі, яка там важка атмосфера – дитячі сльози, крики, нервування батьків і медперсоналу, гуркіт операційних каталок, запахи медикаментів. Під час ремонту дехто з майстрів сидів на заспокійливому, щоб усе це витримати. Мені хотілось підтримати, передусім, лікарів, медсестер, техперсоналу – людям, котрі віддають цій роботі ціле життя.
Як обирали персонажів?
Вирішила малювати риб – вони універсальні для малюків і дорослих. Надала їм різних емоцій – тут я трохи “відірвалась” від професії дитячого ілюстратора, тому персонажі не лише нейтрально усміхаються, а й замріяно кудись вдивляються, пліткують, дивуються, хитрують. До того ж, морська тематика гарно розслабляє, допомагає зняти стрес.
Коли малюнки були готові, стали вигадувати рибам імена. Триметрового кашалота у тільняшці назвали Олександром, веселих рибок – Стасиком і Зиночкою, серйозніших – , Валентина Петрівна, Марфа, Пелагея (це була ідея батька одного з пацієнтів, який з нами познайомився). Одна з наших волонтерок за фахом – дантистка, вона назвала мальків медичними термінами – Фасція, Мамелон. Сподіваюсь, медики наш гумор зможуть оцінити.
Ви маєте велику родину і багато творчих проектів. Як вам вдалось виділити стільки часу на цю волонтерську роботу?
– Так, у мене троє синів: Даниїлові 16, Маркові 8, Георгію 4. Старший вже самостійний, а молодших бабуся забрала на дачу, тож у мене з’явилось трохи часу. У художніх майстер-класах я зробила перерву, роботу довелось відкласти. Працювали по 8-10 годин, за три дні усе встигли.
Якими були перші відгуки публіки?
– Найбільше захвату чули від медсестер – вони одразу стали нам пропонувати каву, захоплювались малюнками, підкидали ідеї. Ліфтерки іноді відкривали на шостому поверсі ліфт і не могли відвести очей від нашої роботи. Лікарі як люди стриманіші спілкувались менше, але в очах у них теж читалась радість і захоплення. Я розуміла, що морально там буде нелегко працювати, але тим більше відчувала необхідність бодай чимось підтримати лікарню. Дуже сподіваюсь, що наші роботи даруватимуть людям усмішки – це означатиме, що ми не марно старались.
Ваші персонажі з’являються й у житлових кварталах?
– Так, я розписала і свій будинок, і сусідній, малюю у Києві мікромурали. Роблю це власним коштом. І зупинятись не планую.
Чому ви за це беретесь, що вас мотивує?
– Ну… Група ДДТ має добру пісню, там є такі рядки:
Дураки нас считаю совестью рока
Циники видят хитроумный пиар.
А я не желаю дохнуть до срока,
У меня в горле рвет связки дар.
Знаєте, у мене руки сверблять, я обожнюю малювати, люблю це робити на стінах. Бачу, що інші люди долучаються, радяться зі мною, прикрашають під’їзди, дитячі майданчики. Моє місто розвалюється на очах. Що я маю з цим робити? Я не президент, не мер, не власниця великої компанії і навіть не депутат. Усе, що я можу зробити – у творчому пориві схопити пензлі й зробити те, що залежить від мене. У цьому і є сенс.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Які малюнки на стінах київських будинків – мистецтво?
Похожие записи
Об авторе
