Історія з життя про Донбас
Рубрика “Історії з життя”
У 7-ому класі я поїхав у Краснодон Луганської обл. на республіканські шахові змагання “Белая ладья”.
У той час я збирав значки, і відтак порулив до центрального кіоска купить значок “Краснодон” за 15 коп.
Під час цього руху мене перестріли 3 (три) місцевих 10-класники, які запропонували віддати всі гроші.
У мене був лише 1 (один) рубль. Про що я їм і повідомив. Їх це влаштовувало.
Одночасно в мені боролись дві монади. 1. Не бути побитим 2. Купити значок із Краснодоном ( бо фіг його знає, коли би я туди ще потрапив).
Тому я запропонував пацанам, що я купую значок (бо мені треба мати профілі Олега Кошевого і Любові Шевцової) , а інші – 85 коп – я їм офірую.
Я був здивований, але вони погодились. Місцеві робінгуди провели мене до кіоска, мовчки дочекались купівлі значка і забрали домовлену решту. Я так і не був побитим, а значок до цього часу є в моїй колекції.
Коротше – з Донбасом завжди можна було говорити. Просто треба віддати 85%.
Об авторе
