“Я — спонсор сепаратистів”

Вівторок, 02 серпня 2016
07:30

Газета по-українськи

Коментарі

“Я — спонсор сепаратистів”

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: reuters

14 червня 2014 року терористи ЛНР обстріляли літак Іл-76 поблизу луганського аеропорту. На борту перебували 40 десантників та дев’ятеро членів екіпажу. Усі загинули

З віденського літака суботнього ранку зняли Олександра Єфремова. Навіть кайданки наділи, кажуть. Років зо два тому цій новині люди аплодували б — від Луганська до Львова. Стоячи. Цього разу — завмерли в очікуванні.

Про Луганськ я не перебільшую. Жителі області неодноразово звертали увагу підсліпуватого Києва на антиукраїнську діяльність земляка. А на початку червня 2014 року навіть приїжджали пікетувати Верховну Раду з вимогою позбавити його депутатського мандата. За що? За “фінансування й організацію діяльності терористів на Донбасі”.

А тепер погляньмо, що інкримінують Єфремову сьогодні (окрім заволодіння компанією “Луганськвугілля”). Те, що було для людей очевидним ще два роки тому — “вчинення умисних дій з метою зміни меж території України, порушення Конституції, що призвело до загибелі людей та інших тяжких наслідків, створення і надання організаційного та іншого сприяння діяльності терористичної організації ЛНР”.

Захопленню Донбасу агресором Єфремов сприяв не лише фінансово й організаційно. Посвячений у загарбницькі плани Путіна, він активно допомагав їх здійсненню. Приміром, 5 червня 2014 року, за свідченнями очевидців, “хазяїн області” віддав наказ гендиректору міжнародного аеропорту “Луганськ” Василеві Татаринову “вимкнути рубильник на підстанції, що відповідає за підсвічування посадкової смуги і зв’язок літаків із диспетчером”. Тобто вимагав закриття смуги для українських військовиків. “Інакше ті почнуть вибивати з міста ополченців”.

А за тиждень, у ніч на 14 червня, під час заходу на посадку в цьому аеропорту терористи збили літак Збройних сил України з 49 військовослужбовцями на борту. За деякими припущеннями, інформацію про прибуття транспортного Іл-76 роздобув для кривавих ополченців саме Єфремов.

Звісно, все це треба підтверджувати, фіксувати у протоколі.

А може, зафіксовано вже — рік тому? Тоді “джерела в ГПУ” повідомляли, буцімто мають “незаперечні докази, що Олександр Єфремов разом із декількома бандитами з Партії регіонів за гроші, які надходили з Москви, фінансував і фінансує терористів і розпалює протистояння на Луганщині”. І запевняли, що фігуранта найближчими днями арештують або ліквідують. То, може, настали ці “найближчі дні”?

Принаймні генеральний прокурор у цьому переконаний. І обіцяє — “затримання Єфремова є першим кроком із притягнення до відповідальності організаторів сепаратизму, що призвів до війни”.

Хоча стосовно Олександра Єфремова анонсована Луценком тотальна відповідальність може й не настати. Цей парадокс обнародував усе той же Юрій Віталійович. Якщо спонсор терористів прийме угоду ГПУ і “надасть незаперечні докази участі Кремля в організації війни на Донбасі”, він автоматично перетвориться на цінного свідка.

Що вселяє певний оптимізм?

Зі слів адвоката, який заявив — до вечора його підопічного звільнять, суботня упевненість зникла.

У вільному для громадян дос­тупі з’явилося публічне зізнання Єфремова — перед утечею до Відня в інтерв’ю так званому каналу ДТРК так званої ЛНР він, хизуючись, заявив: “Я — спонсор сепаратистів”. Це відео обрізає звинуваченню шлях для відступу.

Багато цікавого про колишнього колегу по партії розповів слідчим луганчанин Володимир Ландік, пообіцявши повторити свідчення в суді.

З Юрієм Луценком у ранзі радника працює колишній прокурор із департаменту юстиції США. Тобто — наглядач із Вашингтона. Будь-яка змова слідства з підозрюваним перетвориться на міжнародний скандал.

Проте почекаємо. Має відбутися судове засідання з обрання запобіжного заходу Єфремову. Рішення прийматиме Печерський районний суд Києва. У березні, згадаймо, він не знайшов провини Єфремова в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі.

Источник