Новим російським послом стане “класичний чекіст”

Понеділок, 02 серпня 2016
00:55

Газета по-українськи

Коментарі

Новим російським послом стане “класичний чекіст”

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: ФОТО З САЙТА WWW.news-front.info

З ­червня 2014-го по квітень 2015 року ­Михайло Зурабов (праворуч) представляв Росію в контактній групі з урегулювання ситуації на Донбасі. Журна­лісти не раз помічали його на засіданнях фракції Блоку Петра Порошенка чи поблизу Адміністрації президента

Президент Росії Володимир Путін відправив у відставку посла в Україні Михайла Зурабова. Той очолював дипломатичну місію РФ у Києві з 2010 року.

Михайло Зурабов має дружні стосунки з Петром Порошенком з часів, коли останній був міністром закордонних справ.

У РФ тепер уже колишнього посла критикували за те, що “не відстоює інтересів Росії в Україні” й допускає “зростання антиросійських настроїв у Києві”.

29 липня Міністерство закордонних справ РФ надіслало Києву запит на ухвалення на посаді нового посла — чинного представника президента Росії в Приволзькому федеральному окрузі 47-річного Михайла Бабича. На початку 2000-х він був прем’єром Чечні. У 1990-х служив у військах Федеральної служби безпеки.

— Бабич — класичний чекіст. Такі, як він — опора путінського режиму, — каже 56-річний Олексій Куроп‘ятник, експерт із нацбезпеки й міжнародних відносин. — Сьогодні вихідці зі спецслужб у Росії контролюють усі відповідальні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики. Всюди, де ситуація потребує особистого жорсткого підходу, Путін ставить людину з ФСБ.

У найближчі місяці ухвалюватимуть ключові рішення щодо ситуації на Донбасі. Тому Москва забирає з Києва слабкого посла. Замість нього буде силовик. Він тиснутиме на Україну, а не дружитиме з її вищим керівництвом.

— Україна отримає гарантоване шпигунське гніздо як для координації російських спецслужб, так і для організації виборчих кампаній в інтересах РФ. Бабич — це кандидатура для взаємодії з сепаратистами, для проведення силових операцій, — вважає російський опозиціонер 40-річний Ілля Пономарьов.

Источник