“Андрій був, як заведена пружина. А пружина рано чи пізно має розпрямитися” – Руслан Горовий

Вівторок, 02 лютого 2016
08:35

Elle

Зірки

“Андрій був, як заведена пружина. А пружина рано чи пізно має розпрямитися” – Руслан Горовий4

 
Коментувати
Роздрукувати

Фото: http://lichnosti.net/

Режисер і письменник Руслан Горовий, 39 років, багато років товаришував із лідером гурту “Скрябін” Андрієм Кузьменком. 2 лютого минає рік як відомий співак загинув в автокатастрофі.

– Це в мене така біда, яку я вже ніколи не розрулю, – каже Руслан. – Мені Андрій був як старший брат, якого я не мав. Ми дружили дуже давно: познайомилися, коли я запускав Службу розшуку дітей. Я записував артистів, які зверталися до дітей і просили їх не тікати з дому. Поїхав до нього додому. Ми записали те інтерв’ю. Потім він каже: “В тебе є час? Відпускай оператора”. Ми сіли під коньячок, і більше вже в цьому житті один одного не втрачали.

Руслан каже, що досі зберігає на телефоні Андрієві жартівливі есемески:

– У Новояворівську в них батьківська хата була, потім батьки переїхали. Я часто бував там — їздив туди на навчання, у справах, просто проїздом. У нас з Андрієм була така тєма: коли я приїжджав у Новояворівськ, щоразу слав йому есемеску: “Андрюха, я в Новояворівську”. – він мені відписував: “Ага! Насери від мене купку!”. А коли він приїжджав у мій рідний Конотоп, маякував. Я відповідав: “Андрюха, ти знаєш що робить”. Така була у нас з ним гра жартівлива. – усміхається Руслан. – Андрюха був дуже юморний.

Ми весь час думаємо, що в нас часу вистачить на всіх і на все. Я ж сто, блін, років тому збирався йому показать Батурин. Думали поїхати на вєліках. Все “давай-давай!”. Все щось не виходило. Здавалося, що часу дуже багато.

Перед минулим Новим роком ми з Тарасом Тополею (лідером гурту Антитіла) попали в дтп, коли поверталися з АТО. Автівка перекинулася. У мене ребра були поламані, Тарасу голову зашивали. Я тоді останній раз розмовляв з Андрюхою — саме про свою аварію. Він тоді матюкався: їздить не вмієте! А потім за місяць і сам. Це випадок. Нічого не зробиш.

За час війни життєрадісний від природи Андрій став дуже нервовий – згадує Руслан Горовий.

– А яким можеш бути, якщо бачиш, що в твоїй країні відбувається пиздець? Дуже переживав. Коли приїжджав у госпіталь і бачив хлопців без рук-без ніг, які йому в сини годилися, як може нормальний чувак на це реагувати!? Він постійно накручував себе, був на нервах. Можливо, це вплинуло на те, як він їхав. Він був як заведена пружина. А будь-яка пружина має розпрямитися.

Источник