“Мы делаем только то, что у нас в сумке”. Лікарям “швидкої” було байдуже здоров’я хлопчика
|
У Богдана 39,7… Пішов сип по всьому тілу… Викликали швидку.. Через хвилин 15-20 приїхали..
Як же ж мене бісять оці радянські женщіни, які добираються до 5-го поверху, як черепахи, ще й зупиняючись, паралельно триндячи про своє житейське з напарником, геть не соромлячись мого стурбованого вигляду!
Як же ж мені набридло слухати від таких женщін всіляку тупу ахінею зі звинуваченням у всьому нас, батьків, які вирішили щось десь у лікуванні не так, як про це розпливчасто казала чергова педіатр, зі словами: “Значіт, ви НЄ ЛЄЧІЛІ рєбьонка!”.
А, як запитуєш про щось конкретне по темі, хочеш почути якусь пораду, то чуєш лише “Єдьтє в стационар. Мьі дєлаєм только то, што вот у нас в сумкє.”
ДІСТАЛИ!