“Коли Садовий уперше побачив сміттєзвалище – жахнувся. Потім зрозумів, які це приносить гроші”
Пʼятниця, 17 червня 2016
13:01
“Коли Садовий уперше побачив сміттєзвалище – жахнувся. Потім зрозумів, які це приносить гроші”
10 років чиновники Львівської міської ради та облдержадміністрації закривали очі на проблем Грибовицького сміттєзвалища. Хто на цьому заробляв? Які тіньові схемі діяли? У кого осідали “чорні” гроші?
Про це Gazeta.ua розповів голова Львівського комітету екологічного порятунку України Марко Шпікула. Він живе у селі Грибовичі Жовківського району, 10 років закликає навести лад на тамтешньому сміттєзвалищі. Через порушення експлуатації полігону, час від часу з іншими місцевими активістами перекриває на нього в’їзд.
2004 року головний лікар обласної санепідемстанції видав постанову про заборону експлуатації Грибовицького сміттєзвалища. Чому не закрили?
– Була ухвала Львівської облради 1 січня 2006-го року припинити експлуатацію полігону. Відклали на 1 липня. Тоді ж Андрій Садовий став мером Львова, приїхав на сходку села. Я там був, все на відео записав. 2 години розповідав, що потрібно робити. З Києва привіз інвесторів, які мали проводити рекультивацію. Ми його підтримували: говорить розумні речі, діє. Уклали тристоронню угоду – між Львівською міською радою, Грибовицькою сільською та Львівською обласною радою. В угоді чітко прописали, що місто має робити, що область. Село від них вимагало воду, дорогу, телефон – соціальні гарантії. Усіх дітей із Грибовичів щороку почали оздоровлювати в Євпаторії. Усе робили за кошти міськради. Втішилися, що процес пішов – на сесії сільської ради відклали закриття сміттєзвалища.
Яким був проект рекультивації? Скільки за нього виділили коштів?
– 2006 року фахівці з Держгірпромнагляду розробили проект рекультивації. За нього міська рада досі не розрахувалася. Рекультивація мала коштувати 230 мільйонів гривень. Наше сміттєзвалище за площею поступається Неапольському, зо об’ємом сміття – найбільше у світі. Там глибина до 100 метрів доходить.
На звалищі від самого початку неправильно захоронювали сміття. Як має бути? У котлован висипають непотріб, на нього ґрунт, вапно, глину, будівельні відходи. Це все трамбується, тоді знову засипають сміттям. Так від гниття утворюється біогаз. У Грибовичах його – близько 700-800 мільйонів кубометрів. Можна було би переробляти, купити установку і подавати населенню. Газу вистачило б людям на роки.
Та на звалище все висипали хаотично. На кожному такому полігоні мають бути похилі стіни. Ці норми також порушили. Кут зсуву стіни мав понад 80 градусів.
Щось із проекту реалізували?
– За перших кілька років міська рада на Грибовичі виділила 30 мільйонів гривень. Ними частково покривали соціальні потреби, багато коштів відмивали. На водопостачання виділи 800 тисяч гривень, реальна вартість – 200 тисяч. На клуб дали трохи грошей, дорогу почали робити, воду, саме сміттєзвалище не змінилося. Воно складається з двох частин – високого полігону, де був зсув і нижчого. На другу частину почали звозити землю на рекультивацію. На той момент виділили 12 мільйонів гривень. Реально це коштувало максимум 2 мільйони. Нехай ще мільйон пішов на пальне. А де 9 мільйонів? Засипали й закрили. Показували, наче щось роблять.
За 12 мільйонів могли всю ділянку рекультивувати. Оскільки висока стіна – мали бути підпірні стійки. Планували будувати сміттєсортувальний комплекс. Решту непотребу пресувати в куби, складати – робити похилий смітник. Зі свердловин змогли би легко викачувати газ.
Хто стримував рекультивацію, будівництво комплексу?
– Андрій Садовий уперше побачив звалище – жахнувся. Потім зрозумів, які це приносить гроші. Система налагоджена – люди сміття сортують, розвозять. Переважно розказують, що на полігоні працюють бомжі. Неправда. Здебільшого це – місцеві жителі. У них робота поділена: один збирає метал, інший пляшки, бо захоронення йде цілодобово. Розкопували старе сміттєзвалище саме бомжі, але це потрібно було зупинити, бо під сміттям зберігається дуже багато небезпечних промислових відходів. Є бізнесмени, які все скуповують. Наприклад, пляшками займався підприємець із Чернівців. Середня зарплата сортувальників – до тисячі доларів. Ще й харчовими відходами годують свиней.
Приїжджає покупець, дає готівку смотрящому. Той передає вище. До Андрія Івановича доходить до 50 тисяч гривень за день. Також добре заробляють на незаконних захороненнях. Наприклад, за паспортом виробник може захоронити 100 тонн. Але коли є понаднормове сміття, домовляється з керівництвом полігону. Платить. Вивозять неліквідне сміття. Вивіз однією машиною – 600-700 гривень.
На звалищі постійно йде рух – одні машини заїжджають, другі виїжджають. Показово поставили вагу, на якій не важать. Привозять сміття – записують 10 тонн. Насправді, 2 тонни. За вивіз 8 тонн повітря платять львів’яни.
Проблема в тому, що Садовий купив жителів села. У людей одна думка: якщо прийде інвестор, почнуть менше заробляти. Хоча при тому ходитимуть у чистому одязі, працюватимуть у приміщеннях із кондиціонерами.
Не розуміють, якби був сміттєпереробний завод, вони отримали би більше. У Польщі пересварилися два села. Кожне хотіло, аби на його території звели такий завод. Це величезні податки. Підприємство на сміттєзвалищі в Києві платить близько мільйона в бюджет. Такі кошти могли би йти в казну Грибовицької сільської ради.
Після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі щось зміниться?
– Садовий боїться втратити “чорну” готівку. Знову намагається брехнею вийти сухим із води. Обдурює, що президент дав літак на десятий день, потім – на 12-й. Насправді, на восьмий. Одразу, як тільки Садовий до нього звернувся. Слухаю: Європейський банк дає 40 мільйонів на завод. Потім каже, що 50. Нічого не збігається, бо людина безперестанку бреше. Насправді, Європейський банк нічого не дасть. Бо це – угода між Україною та Європейським союзом. Кредитні гроші з малими відсотками надають лише державі. Львівська міськрада до цього ніякого стосунку не має. Тим паче – мер жодного разу не звертався до державних чиновників із проханням про рекультивацію. Про які гроші може йти мова? А люди вірять.
Тепер усе переводить у політичну площину. Каже, що це був підпал. Хоча я протилежної думки. 2008 року працювала фірма, яка пробурила близько 150 свердловин – спалювали біогаз. Коли він випаровується, завдає значно більше шкоди, ніж коли його спалити. Тепер біогаз знову загорівся. Пригадую, якось ми з товаришем вночі перекривали сміттєзвалище. Приїхав автомобіль, водій каже: “Мені треба викинути сміття, бо горю. Хтось кинув недопалок”. Відповідаю: “Сміттєзвалище закрите”. Мабуть, заїхав із боку Брюхович, щоб ми не помітили. Уночі на полігоні почалася пожежа. Цього разу вогонь також міг перекинутися від перевізника.
Пожежу ліквідували – знову горить. І горітиме, бо димить зсередини. Водою гасити можна лише частково.
Чому Садовий кричить, що це був підпал? Знімає із себе відповідальність за неправильне захоронення сміття. Якби його засипали землею, газ би не загорівся.
Поряд зі звалищем є гудронні озера. Якщо вогонь перекинеться на них, станеться екологічна катастрофа?
– Львівський мастильно-нафтовий завод – на сьогоднішній день банкрут – виробляв дуже хороше трансформаторне мастило з важкої нафти. До нього додавали сірчану кислоту, аби вона витягувала воду. Відходи – кислі гудрони – треба було переробити, але не було технології. Тому на 6 гектарах розмістили гудронні озера. Їх обклали глиною, плитами. У сусідніх озерах знаходили упаковки від таблеток. Скоріш за все, утилізовували медикаменти. Були й автомобілі затоплені. Очевидці розказують, якось приїхали машиною – вилили рідину. Вона почала жовтим кипіти. Дим пішов у бік Львова, весь ліс пожовтів. Уявіть, скільки там отруйної хімії.
Між сміттєзвалищем і гудронним озером – дорога, рів, дамба. Відстань – 50 метрів. Щоб воно загорілося, потрібен серйозний зсув з боку звалища. Надіємося, що так не зможе зсунутися. Інакше постраждає не лише Львівщина. За всіма технологічними нормами утилізації, суворо заборонено зливати верхній шар води. Він, по-перше, блокує займання, по-друге, стримує випари. Як розповідають невстановлені особи, хоча їх усіх легко встановити, – воду спустили, бо вона заважала набирати гудрони.
Але є один нюанс – на сміттєзвалищі захоронені два озера. 10 років тому в адміністративному будинку, де сидить начальство, побачив карту. На ній позначено дві плями – гудронні озера. Питаю:”Де вони?” Кажуть: “Були, засипалися”. Пішов на це місце – з купи сміття витікали гудрони. Вони невеликі, але невідомо, якої глибини. Якщо спалахнуть ті гудрони, буде велика біда. Якщо ж незначний об’єм – їх зможуть погасити. Якщо ж великий – то буде катастрофа.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Селяни не дають облаштувати сміттєзвалище
Як їй запобігти?
– Є технологія переробки гудронів. 1998-го двоє науковців розробили технологію утилізації. Але так склалося, що одна жіночка-науковець виїхала до США. Другий – спеціаліст щодо сірчаної кислоти – помер. Технологію закинули. Тепер ця науковець готова її реалізувати, має патент. Гудрони можна перетворити на асфальтобетон. Він не плавиться від температури, як асфальт. Дослідження буде коштувати до 20 тисяч гривень. По ідеї, влада не має це блокувати.
Якщо ми не позбудемося кислих гудронів, про вступ до Європейський Союз не може бути й мови. Коли Угорщина інтегрувалася в Євросоюз, їй потрібно було спекатися своїх гудронів будь-яким способом. Вивезла їх в Україну, в Новий Розділ. Кримінальна справа щодо цього так нічим і не завершилася, нікого не покарали, гудрони залишилися нам.
У січні цього року помітили, що з озер у Грибовичах вивозять гудрони. Працівники без спецзасобів завантажували отруйні речовини в цистерни. У них не було дозвільних документів. Авто, на якому перевозили гудрони, не мало попереджувальних знаків про екологічно небезпечний вантаж. Гудрони перевозили 24 дні по 16 тонн, кудись збували. Ми заблокували вивіз. Після цього таке не повторювалося. Та зараз чиновники можуть на гудронах наживатися. Раніше на них не заробляли – озера були в заставі. Директор заводу перевів у сировину і взяв у банку “Форум” під них кредит – 10 мільйонів гривень. Завод збанкрутував, банк вимагав гроші. Наклав арешт. Тільки недавно зняв. Зараз із ними можна робити все, що завгодно. Завод підписом і печаткою може їх передати на баланс облдержадміністрації. На гудронах можуть заробляти “чорні” гроші.
Похожие записи
Об авторе
