“Син лежав на землі. На голові — велика вм’ятина”

Вівторок, 14 червня 2016
06:20

Газета по-українськи

Люди

“Син лежав на землі. На голові — велика вм’ятина”

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: ФОТО З САЙТА WWW.facebook.com

Луганчанка Ірина Кудінова з донькою Варварою та сином Єлисеєм. Хлопчик помер торік у вересні від черепно-мозкової травми

— Коли дитина маленька, стараєшся завжди бути біля неї. Варто на секунду відволіктися і може статися страшне, — каже луганчанка 28-річна Ірина Кудінова.

Торік восени вона втратила сина. 1,5-річний Єлисей випав із вікна третього поверху. За чотири тижні помер у лікарні.

Родина Ірини Кудінової переїхала до Києва з Луганська. Зняли квартиру на третьому поверсі.

— Єлисей змалку активний був, — розповідає Ірина по телефону. — Почав ходити у 9 місяців. У рік міг зі стільця залізти на стіл, а звідти — на підвіконня. Я переживала через це. Торік 31 серпня у квартирі було жарко. У дитячій кімнаті відчинила обидва вікна. Діти гралися на килимку. Пішла на кухню помити підлогу. За цей час син встиг залізти на ліжко, а з нього — на підвіконня. Сперся на москітну сітку й випав. Почула його крик. Боса вибігла на вулицю. Син лежав на землі. На голові — велика вм’ятина. Доки їхали у “швидкій” до лікарні, молилася.

— Єлисей лежав у реанімації. Лікарі казали: “Стан дуже тяжкий. Надії майже немає”. Але я сподівалася на диво. Весь час була біля сина. Майже не їла і не спала. Мені дозволили годувати Єлисея грудьми, міняти памперси. Кілька разів його стан покращувався. Сина знімали з препаратів, його тіло тримало температуру без грілок. Але він так і не опритомнів. 28 вересня серце зупинилося. Припускаємо, це сталося через лікарську помилку. Результатів розтину досі не забрали. Не хочемо нікого винуватити у смерті сина. Цим його не повернемо.

Хлопчика поховали на території монастиря на честь Афонської ікони Божої Матері, що в урочищі Кип’яче Малинського району на Житомирщині. Це за 120 км від Києва.

— Коли сталася трагедія, на мене й чоловіка в міліції завели дві кримінальні справи. За батьківське недбальство й умисне вбивство, — говорить Ірина. — Викликали на допити, брали свідчення у наших батьків і сусідів. Тіло Єлисея хотіли кремувати, але нам не дозволили. Сказали: “Якщо у нас виникнуть запитання, зможемо зробити ексгумацію”. Пішла до свого духівника. Він сказав: “Розумію, що ви переселенці. Сьогодні будете тут, завтра — в іншому місті. Дозволу на кремацію не можу дати. Але можете поховати сина на монастирському кладовищі. Тут за нього молитимуться. А могила завжди буде прибрана”. Погодилася. Хоча це неблизько, їздимо до сина часто. Не знаю, що із справами, заведеними проти нас. Поліцейські нічого не кажуть.

В Ірини залишилася донька 5-річна Варвара.

— Тепер ніколи не лишаю вікна відчинені, — каже Ірина. — Тільки коли сама в кімнаті. Серце здригається, як чую про падіння дітей із вікон.

Источник