“Ідея Мінських угод – абсурдна. Там закладений обман”

Вівторок, 24 травня 2016
13:07

Журнал “Країна”

Оцінки

“Ідея Мінських угод – абсурдна. Там закладений обман”

 
Коментувати
Роздрукувати

Росія може розпастися, якщо Путін втягнеться в холодну війну. А він цим шляхом іде стрімко, – каже журналіст Ігор Яковенко

Останні кілька місяців Кремль притих у зовнішній політиці. Нарешті взявся за внутрішню?

– У Кремля немає ні внутрішньої, ні зовнішньої політики. У нього є одна-єдина цінність – залишитися при владі.

Осідлали імперську ідею, через яку вкрали Крим, а потім почали війну з Україною. Згодом переключилися на Сирію. Все це – спонтанні речі. Впевнений, що ніякого детального плану з анексії Криму не було. Ну, були якісь люди, які говорили, що півострів – російський. Але так само зараз хтось каже, що північний Казахстан – ­російський. Є такі, хто вважає: слід забрати Аляску, ще щось. Цю риторику в конкретні дії Кремль переводить досить спонтанно.

Так само він не знає, що робити всередині Росії. Ясно лише, що треба тиснути, аби зберегти владу. Тому закручує гайки для опозиції, знищує вільну пресу.


Ігор ЯКОВЕНКО, 65 років, колишній секретар російської Спілки журналістів, екс-депутат Державної думи, голова профспілки ”Журналістська солідарність”. Народився в Москві. Закінчив філософський факультет тамтешнього університету. Працював слюсарем, потім – бригадиром слюсарів Московського метрополітену. Інструктор, а далі завідувач відділу пропаганди й агітації Дзержинського райкому компартії в російській столиці. Викладач філософії у Вищій московській партійній школі. Директор соціологічної служби ”Моніторинг”. 1993 року став депутатом Державної думи від партії ”Яблоко”. Із 1998-го по 2009-й – генеральний секретар Спілки журналістів РФ. Веде блог на платформі ”Живий ­журнал”. Має чотирьох дітей та чотирьох онуків

У зовнішній політиці рішення суперечливі. З одного боку, Кремль тролить світову спільноту, задирається. А з другого – плазує перед Заходом на череві.

Росія – це невпевнена в собі маргінальна країна. Виповзла з радянської цивілізації, а в західну не потрапила. Як людина, яка вийшла із сільського середовища, а у міське не інтегрувалась. Ця маргінальність робить її надзвичайно залежною і вразливою. Останній приклад – фантастична реакція на перемогу на Євробаченні української співачки. Політичний істеблішмент жодної країни не реагував так, як російський. ­Реагує так, бо хоче, щоб на РФ звернули увагу. Це підліткова поведінка країни, яка не реалізувалася.

У Кремля немає стратегії. Він лише реагує на зовнішні подразники.

Які вони зараз?

– Їх кілька. Перший: Захід намагається розвивати НАТО. У відповідь Росія хуліганить, як підліток. У нього в руках – ядерна зброя. Тому світ не знає, як бути. Росія холодної війни із Заходом теж не хоче: всі пам’ятають, як Радянський Союз вступив у таку і розвалився.

Другий імпульс – економічна ситуація. Росія не може існувати в ізоляції, в яку сама себе загнала. Фінансові резерви закінчуються. Подальше врізання бюджету зрозуміло до чого може призвести. Хоча жоден соціолог у Росії не знає, після якого моменту телевізор перестане бути фактором стабілізації.

Третє – регіони. Їх треба підгодовувати.

Навіть на ці кілька викликів Кремль не знає, як реагувати. Тому закручує гайки, істерить на зовнішній арені.

Але він не може відпустити Україну. І це – тупик. Мінські угоди серйозно сприймають тільки європейські ідіоти. Як Україна може інтегрувати у себе ЛНР та ДНР, не закривши кордон із Росією? Будь-яка психічно здорова людина розуміє: виборів за відкритого кордону не може бути. Але так Кремль дестабілізує Захід, бо об’єднана Європа для нього – велика небезпека. Вона показує майбутнє, яке Кремль закриває від своїх громадян.

Путінська Росія не відпустить Україну?

– Так. При цьому абсолютно неможливий варіант військової поразки Москви. За всієї боягузливості Путіна та його оточення, ядерна країна не може програти у війні.

Також треба відхилити варіанти, за яких Кремль закриє кордон з Україною і покладе на місце Крим.

Що залишається? Є варіант апаратної зміни влади. Або ж у разі стрімкого погіршення економічної ситуації на виборах якусь помітну кількість голосів отримує не путінська частина опозиції. З’явиться контреліта. Росії дуже бракує її для зміни влади.

Тоді може бути домовленість між елітою і контрелітою щодо мирної передачі влади. Новий президент не виконуватиме зобов’язань, які брав на себе Путін. Він зможе поетапно закривати кордон з Україною і виводити звідти всю шпану ЛНР та ДНР. Але це можливо тільки після відходу Путіна.

Наступний крок: заява про те, що Крим – український.

Далі новому лідеру треба буде виходити з міжнародної ізоляції. Він може сказати, що були помилки і давайте розбиратися.

Але це – варіант для демократичного президента. Якщо ж влада зміниться в результаті апаратних домовленостей, то новий глава держави не буде такий рішучий. Однак проблему все одно доведеться вирішувати.

Є ще один варіант – розпад Росії. Це може статись, якщо Путін все-таки втягнеться в холодну війну. А він цим шляхом іде стрімко.

Чому Путін не сідає за стіл перемовин, а маневрує між світовими лідерами?

– Сама ідея Мінських угод – абсурдна. Там закладений обман. Як можна проводити вибори на території, яку контролює інша держава? Як можна давати особливий статус Донбасу й оголошувати амністію там, де відсутня київська влада? По суті, ці домовленості мають бути виконані під диктовку Кремля. Бо всі поправки треба погоджувати з ЛНР та ДНР. А Плотницького і Захарченка на 100 відсотків контролює Кремль. Якщо Україна з ними щось не погодить – це означає, що пункт не виконаний.

Це розуміють Путін і його команда. Прекрасно це знає і Порошенко. А Захід робить вигляд, що нічого не розуміє. Бо йому потрібно зберегти цю гру.

Для людей у російській владі не існує ніяких норм. Довіра, репутація, право, відповідальність – це цінності західної цивілізації. Вони до них жодного стосунку не мають. Путін – виходець із КДБ і не розуміє, що таке довіра. Його робота полягає в тому, щоб обманювати.


“Захід намагається розвивати НАТО. У відповідь Росія хуліганить, як підліток. У нього в руках – ядерна зброя. Тому світ не знає, як бути”, – вважає журналіст Ігор ЯКОВЕНКО. Художник Володимир Казаневський бачить це так

Ще кілька законів, і в Росії екстремістським буде майже все, що не збігається з позицією Кремля.

– У влади не вистачить ресурсів для перетворення країни на суцільно репресивну. Тоталітарних режимів без великої ідеології не існує. В ісламістів вона є, у фашистів, нацистів, комуністів – була. А у Кремля її нема. І нема достатньо людей, щоб підтримувати репресії. Є кадировська гвардія, ще якісь бандити, трохи відморожених людей. І все.

У війні з Україною Путін не зайшов далі, бо вичерпав ресурси. Щодня розповідали про розп’ятого хлопчика і зґвалтованих “українськими фашистами” жінок, але тотально мобілізувати населення не змогли. Назбирали максимум 40–50 тисяч людей, які приїхали в Україну вбивати. Це все, на що Путін може розраховувати. Але цього мало.

Так звані антитерористичні закони застосовуватимуть точково. Вони актуальні для невеликого прошарку. Більшість росіян вважають: якщо тихо поводитися, то не буде ніяких попереджень (13 травня Держ­дума прийняла в першому читанні пакет поправок до закону про протидію тероризму. Зокрема, пропонують забороняти на п’ять років виїзд із Росії тим, кому силові органи оголосять офіційне попередження про недопустимість дій, які створюють умови для злочинів. Рішення суду для цього не потрібне. – Країна).

Поки що не можу уявити, як ФСБ десятками чи сотнями тисяч роздаватиме попередження. Хіба що будуть масові протести.

Вони можливі?

– Протести можливі за умови сходження кількох ліній розвитку в одну. Якщо до осені буде серйозне економічне загострення, то на виборах до Держдуми 18 вересня чимало хто підтримає опозиційних кандидатів. Тоді владі доведеться підтасовувати результати і на вулиці можуть вийти люди, як це було 2011-го.

Як життя росіян змінилося за останні два роки?

– Погіршилося. В магазинах стало набагато вільніше, бо менше товару, зате зросли ціни. Життєвий рівень дуже знизився. Середній клас збіднів, а бідні стали жебраками. Люди переходять у режим виживання. Кілька років тому відпочивали за кордоном, а зараз якщо і їдуть, то в межах Росії або на дачу.

Але це не конвертується у протест. Для нього потрібен імпульс: вибори або чергова дурість, завдяки якій влада зачепить інтереси якихось соціальних груп. Вона це робить постійно. То далекобійників зачепить, то ще когось. Але якщо це збіжиться з виборами, наприклад, – тоді можливий вибух протестного руху. Він відбудеться неочікувано.

Кремль це передбачив і створив Національну гвардію із 400 тисяч силовиків, які підпорядковуються особисто Путіну.

– Він помиляється, якщо надіється на цю армію. Щоб розігнати 100 тисяч людей, які вийшли боротися, потрібно, щоб у нас був не Кремль, а Китай. Тамтешня влада здатна подавити площу танками, а російська – ні.

Источник