“Ватра не тільки тобі гріє плечі, а й витягає всяку хворобу з людини”
Пʼятниця, 06 травня 2016
05:05
“Ватра не тільки тобі гріє плечі, а й витягає всяку хворобу з людини”2
Фото: фото з сайту ethnography.org.ua
— Від Юрія правдива весна зачинається, — розповідає 53-річна Ганна Крайлюк із села Чорні Ослави Надвірнянського району на Івано-Франківщині. — Юрій відмикає землю й випускає росу. До нього нема справжнього веснування, у горах може ще морозом ударити. А від Юрія вже яка не буде погода, а зима не вернеться.
День святого Юрія православні та греко-католики відзначають 6 травня. Вважають, що покровитель зими святий Миколай передає Юрієві золоті ключі від усього світу — аби той відкрив землю і випустив росу. Дівчата того дня співали:
Та Юрай матку кличе:
— Та подай, матко, ключа,
Одмикнути небо,
Випустити росу.
Святий Юрій має зелену трубу, від звуків якої зацвітають садки, зеленіють гори й долини. Колись пастухи протягом всього юріївського тижня трембітали у трембіти — щоб “усі долини та й зазеленіли, усі полонини та й цвіту стали”.
Напередодні свята впорядковують господу, вичищають подвір’я, місця утримання худоби, вивозять гній на поле. Під хатній поріг закопують шматок заліза — щоб ті, хто переступає поріг, мали “острі”, тобто здорові ноги. Коли на небі з’являється перша зірка, розкладають вогнища на городах, на садибі, у воротах або перед загородами, де ночує худоба.
— Оце і сьогодні перед Юрієм обов’язково біля кожної хати ватру зложують, — каже Ганна Крайлюк. — Багаття відганяє усю погань від людей і корову захищає від усього злого. Така ватра добра на те, щоб худоба велася. Вона не тільки тобі гріє плечі, а й витягає всяку хворобу з людини.
До юріївської ватри 84-річна Розалія Лесюк із цього ж села радить обов’язково вкинути гілки глоду. Їх бояться відьми, які на Юрія чарують людей і відбирають молоко в корів. Для захисту беруть давину — сіно з-під корови. Її запаюють разом із гілками глоду, примовляючи:
— Господи, дай тілько багато молока моїй коровці, кілько будет попелу з цеї ватри.
— Зараз у ватру кидають щось із піротехніки, щоб стріляло й голосно було. То вже нині не так оберіг від злого, а більше розвага для хлопців, — пояснює Ганна Крайлюк.
— Як вже в курищі не ловиться поломінь, але утвориться грань, перегоняли через ватру худобу на те, аби така остра була, як ватра. Потім підкидали ще хмизу, щоб ватра горіла, аж поки когут запіє, аби відстрашити відьом, що тої ночі ласі за молоком ходити, — додає Розалія Лесюк.
Попіл від ватри розкидають на городах. Розсіюють його також по царинах — пасовищах, щоб корови і вівці їли тут цілющу траву і давали багато молока, “прудко множилися, пишно котилися та аби кожна маржина чинила по двоє”.
— За мого дитинства, перед Юрієм на кожній горі, що наше село оточують, розкладали багаття. Такої гори не було, щоб багаття не горіло, — розповідає 57-річний Михайло Куцінко із села Чорний Потік Надвірнянського району. — Зараз колеса з гір пускають підлітки, а тоді — старші хлопці, років по 20 і більше, вже після школи чи після армії. Колеса робили так. Брали ліщину або вербу, згинали в дуги й обв’язували соломою, ганчірками, всяким непотребом. Запалювали від ватри і пускали котитися з гір. А гумові колеса тоді були такий дефіцит, що і в голову не приходило їх палити.
Колесо в українців символізувало сонце, що “колесом, колесом вгору йде”. Вважалося, що пускання з гір запалених коліс сприяє пробудженню природи й остаточній перемозі “ярі” — сонячного тепла — над зимовою темрявою.
На палаючі колеса тієї ночі могли перекидатися і відьми. Якщо таке колесо вдарити палицею, наступного дня в селі можна побачити жінку з переламаною ногою або рукою. Це і є відьма. Також вони на Юрія під виглядом пса, кота або іншого звіра намагаються тихцем пробратися до стайні, щоб відібрати у корів молоко. Тому будь-яку звірину проганяли цього дня з обійстя.
— Від відьом на Юрія в кожній господі по наших селах збирають віху і ставлять її на воротах, — розповідає 45-річна Марія Шовганюк із Чорного Потоку. — А я її ставлю собі на стайні — щоб велася худоба, аби все було добре. Віху складають із черемхи, гілочки вишні, кульбабки, які є квіточки на городі, то ми зриваємо і плетемо в ту віху.
Плете віху разом із 63-річною сусідкою Марією Мельник. Вплітають жовті квіточки калюжниці — “юринки”. Вранці на Юрія збирають їх, дрібно їх січуть, посипають святвечірньою сіллю і дають з’їсти корові. Від цього вершки і масло в корів жовтого кольору.
— Якщо худобу випускати перший раз пастися на Юрія, то вигонити слід освячено бечкою — вербою, — каже Марія Мельник. — І треба віночок їй вчепити на роги з юринків. Буде все літо здорова.
Колись худобі на Юрія приспівували спеціальні ладканки:
Сита Малишка, сита,
Що ся напасла жита,
Жита зеленого,
Буде молока много.
А коли корови й овечки ввечері поверталися з поля, їх здоювали так, щоб у вимені не залишилося жодної краплі. Вірили, що цілий рік даватимуть стільки молока, скільки дали цього дня.
Михайло Куцінко розповідає, що до 1970-х вінки коровам, бичкам і овечкам плели пастухи. Вони за будь-якої погоди вперше виганяли на Юрія худобу на пастівник.
— Це зараз на Юрія всі ворота прикрашають, закосичують. А за мого дитинства віху мав зробити на полі пастух, принести додому й поставити на воротах. А його поливали водою, щоб ціле літо був здоровенький. Тепер уже все це перевелося: діти на Юрія обливають водою машини й на цьому заробляють гроші.
Убив змія списом і потоптав конем
Святий Юрій народився у ІІІ ст. в місті Білить — тепер Бейрут, Ліван. У війську імператора Діоклетіана обіймав посаду трибуна й воєначальника. Зціляв сліпих, кульгавих, біснуватих та одержимих. На околиці його рідного міста у великому озері поблизу Ліванських гір оселився змій. Щодня як данину вимагав він собі на поталу юнака чи дівчину. Коли настала черга царської доньки, святий Юрій врятував дівчину — вбив змія списом і потоптав конем.
Під час гоніння на християн Юрій не відрікся віри. За це йому відрубали голову в Римі. Церква нарекла святого Побідоносцем і Змієборцем. Вважає його патроном воїнів, захисників рідної землі. Також святий є опікуном української скаутської організації “Пласт”. У народній культурі його шанують, як покровителя землеробства, домашньої худоби й весни.
Похожие записи
Об авторе
