Барні стояв біля позиції у повний зріст, і кулі біля нього літали – боєць батальйону “Миротворець”

Понеділок, 11 січня 2016
20:04

Регіони

Донецьк

Барні стояв біля позиції у повний зріст, і кулі біля нього літали – боєць батальйону “Миротворець”

 
Коментувати
Роздрукувати


Фото: www.news-cloud.net

11 січня на Майдані Незалежності в Києві прощалися із загиблим в зоні АТО 37-річним капітаном поліції полку спецпризначення “Миротворець” Олександром Ільницьким на позивний “Барні”. Боєць загинув від кулі снайпера 9 січня поблизу населеного пункта Зайцево Донецької області, рятуючи мирних жителів під час обстрілу з боку бойовиків.

Колишній далекобійник з Василькова, а нині сержант поліції полку спецпризначення “Миротворець” на позивний Саїд служив у групі Барні. Він розповів про день загибелі командира диверсійно-розвідувальної групи та про самого загиблого.

Скільки ви разом служили? Як познайомились?
– Знайомі з минулого року. Ми з батальйону “Київщина” перевелись в полк, тоді ще батальойон “Миротворець”. Чув про нього багато хорошого як про воїна. Безстрашний, дуже розумний та сміливий. Після Нового року у 2015-му він разом з двома бійцями відбили назад блокпост “Майорськ”, коли його захопили сепаратисти. І ще підпалили їм БМП (бойова машина піхоти — Gazeta.ua). Потім ми бачились, вітались, жартували. Веселий був хлопчина. У Северодонецьк ми приїхали, коли він набирав групу ДРГ (диверсійно-розвідувальна група — Gazeta.ua). Я потрапив до неї. Барні був нашим командиром. Спочатку Северодонецьк, потім Дзержинськ. Чотири місяці ми були на переформуванні під полк. І за цей час розмінували всі наші мінні поля. Потім переїхали на Зайцево. У нас було спрацювання по групі ДРГ. Ми працювали від ЦСУ (центр спеціальних операцій). Після першого виходу я впевнився, що Барні дійсно безстрашна людина. Може, це інтуїція або досвід, але він ніколи не наводив нас на ураження чи небезпеку.

У чому виявлялась ця безстрашність?
– Як командир він мав іти всередині групи. А він йшов одразу біля дозорного, нікого не пускав вперед. Хоча з нами був сапер, який мав іти попереду, щоб розміновувати або знімати розтяжки. Барні сам усе знаходив, сапер тільки розміновував. Він завжди був попереду. Так і цей раз, коли вийшли на операцію.

Що сталося 9 січня?
– Коли ми вийшли на сепарську секретну засідку, зав’язався бій. І вони почали прикривати засідку крупнокаліберними кулеметами СПГ та АГС. Чотири розриви СПГ над головою. Від куль кулемета Барні навіть не пригнувся. Може, думав, що мине і цей раз так. Або дійсно безстрашний був. Я такої людини ще не бачив за свої півтора року служби. А він зовсім не реагував на стрілянину, вибухи. Просто робив свою роботу. Коли машина з цивільними вийшла на лінію вогню, Барні просто залишив бій, вийшов із “зеленки” зупинити її. Тоді він впав. Його витягли десь за 15 хвилин. Відійшли хлопці. І ще точився бій. Ми вийшли о 10 ранку, а бій закінчився аж о пів на другу. Я останній покидав позицію. Ми допомагали 81-й та 90-й бригаді.

Є думка, що це була підготовлена засідка. Що думаєте про це?
– Не виключено. Машина виїхала через 15 хвилин бою. І водій не міг не чути пострілів чи вибухів. Жінка в ногу була поранена. Більш вірогідно, що це була провокація. Водій не міг бути настільки глухим, щоб не чути розривів. Чотири вибухи було. Працювали міномети і ще щось, що вибухає в повітрі. Я не знаю, що це було. Воно схоже на “хлопушки”. У нас такої зброї навіть немає.

Що сталося з цими цивільними?
– Їх затримали хлопці з 81-ї чи 90-ї бригади. У водія виявили цілу пачку російських грошей під час обшуку. Пачка 2-3 см. Скільки їх там точно не знаю, не рахував. Чоловіка забрали військові на допит. А жінці надали допомогу та відправили у шпиталь.

Раніше Барні перевели на високу посаду у МВС, чи не так?
– У нього була посада підполковника в Департаменті МВС. Начальником його призначили. Він вже здав всі тести на поліцейського. Його затвердили. Але, коли формувався наш полк у грудні 2015 року, він дізнався, що ми їдемо назад, і повернувся назад до нас. Поки робились документи на нашу групу. Антидиверсійна група по ДРГ формувалась. Ми мали виявляти, затримувати, у разі неможливості взяти мали право на знищення ДРГ.

А що ви чули про його подвиги в Іловайську?
– Барні витяг “Одесу” до наших. Він був контужений, весь у крові. Нічого не чує, з очей кров йшла. Барні його вивів, не кинув ніде. І з батальйону “Донбаса” хлопці виходили з ним. Він виводив. Близько 15 осіб. Є у нас такий Бахтов. Він був тоді командир батальйону. Він, виходячи з Іловайська, покинув п’ятьох поранених. Хлопці його хотіли застрелити навіть. Зараз він орденоносець. Начепив собі чотири хрести, три медалі. А Барні не має ані жодної грамоти навіть. Всі говорять: “Чого не нагородили Барні чи Одесу? Багатьох людей, які виходили з боями”. А Бахтов виступає ніби він герой, а не Барні. Він навіть права не мав говорити після того, як покинув їх в Іловайську.

Чому у Барні був такий позивний?
– Хто як жартував. Круглий ведмедик. Я на нього “Гаммі” казав іноді. Ну це так, жарти. Він був веселою людиною. Навіть якщо хтось із солдатів робив не те, у нього був якийсь жарт з підковиркою. Щоб солдат не губився під час бою. Бо піднімається адреналін, людина діє неадекватно.

Якісь випадки пригадаєте?
– От вчора ми зранку виходили з боєм. Пацану з 90-ї бригади в лоб влетіло, прямо в голову, розірвало. Інший їхній боєць просто кинув все і втік. Прийшли хлопці забирати, помліли, посідали. Поки землею загиблого не закидали, і ми його не винесли з окопу, так і сиділи. Боялись навіть підійти до окопу. Навіщо брати таких людей на передову? Заліз у свою нірку і сидить. Я кажу: “Чого ти сидиш? Сепари там, туди треба дивитись”. А він: “Зараз перестануть стріляти, і я подивлюсь”. А Барні стояв на позиції біля бліндажу у повний зріст, щоб всі бачили, що не треба їх боятись. І кулі біля нього літали, над головою, біля голови. Я в фільмах такого не бачив. Відважний був.

Ви були на прощанні в Києві?
– Так. Ми всі вчотирьох з групи приїхали. Тоді на виході були вп’ятьох: я, Ганс, Барні, Карандаш, Днєпр. Завтра назад поїдемо. Я не знаю, що там було в Іловайську, ну то таке. Ми прості солдати. А сепари є сепари. Я їх, звичайно, не сужу. Хай судить Бог. Я просто буду стараться, щоб вони скоріше зустрілись.

Источник