Нікому не спадало на думку в голову, що популярність – повне лайно? – Дані Алвес

Субота, 19 березня 2016
18:55

Спорт

Нікому не спадало на думку в голову, що популярність – повне лайно? – Дані Алвес

 
Коментувати
Роздрукувати

Дані Алвес – про те, чому він не вміє захищатися, як ставиться до грошей і за що любить англійський футбол.

Дані Алвес – знакова фігура для Ла Ліги. Переїхавши зі скромної “Бахії” в “Севілью” у віці 19 років бразильський захисник згодом виграв дві Ліги Європи, після чого став важливою частиною найуспішнішої “Барселони” за всю історію клубу.

Формально в “Барсі” він займає друге місце серед легіонерів за кількістю зіграних за клуб матчів. Але, поклавши руку на серце, хіба можна Ліонеля Мессі вважати легіонером?

Справжній “динозавр” іспанського футболу в дуже відвертому і бадьорому інтерв’ю Сіду Лоу з The Guardian розкрив свій образ цілком і повністю, розповівши про ціну щастя, продажний сучасний світ і про те, з якою фразою він готується коли-небудь завершити кар’єру.

Про амплуа захисника:

“Ось що означає “оборонний”? Що без підключень до атаки і без дриблінгу? Чорт забирай, футбол би тоді був дуже нудний, чи не так? Ось готуєшся тільки захищатися, а потім хлопець на фінт від тебе йде, і все. Що, думаєш, ти один такий спритний?

Якщо ти “обороняєшся”, то не атакуєш; якщо “атакуєш”, щось не обороняєшся? У чому сенс футболу? Перемагати. А щоб перемогти, треба більше забити. Переможцем не визнають команду, яка прекрасно захищається; якщо ти добре захищаєшся, але не забиваєш, то все безглуздо.

Капаррос (перший європейський тренер Дані Алвеса, який працював з ним у “Севільї”) говорив мені, що фул-бек не повинен перетинати центр поля. Я відповідав: “Чому не можна?”. Футбол – це захист-атака, захист-атака, ну, або атака-захист, атака-захист. У футболу немає обмежень, немає правил. Капаррос міняв мою позицію на півзахисника, поки не зрозумів, що нехай я і маю навички гри в атаці, насправді, можу виконувати і те й інше”.

Про критику:

“Я читаю критику і думаю: чорт забирай, не вмію нормально захищатися, не вмію нормально атакувати, не вмію нормально навішувати у карний майданчик, я протримався тут 9 років. Уявіть, що було б, якби я добре грав у футбол! Та мене б на руках носили.

Складіть список футболістів, які грали тут, і скільки вони протрималися, це нескладно. Гравці приходять і йдуть. Це не означає, що вони погані. Ні, вони бізони, але в “Барселоні” недостатньо бути бізоном. З усіма своїми недоліками я – другий серед іноземців з найбільшою кількістю матчів за “Барселону”. Вище мене тільки Лео. І думаю, якщо я стільки зіграв, не може бути, щоб у мене були тільки недоліки, повинні бути і позитивні сторони.

Абсолютно точно я не зміню своєї філософії, бо інакше стану дуже черствим. Якщо будеш проживати своє життя згідно з тим, що говорять інші, то це вже не твоє життя. Я люблю життя і намагаюся дотримуватися головного принципу: не нашкодь. Знаю, що люди часом можуть на щось образитись, але я ніколи не намагаюся когось спеціально образити. У мене не буває таких намірів”.

Про ставлення до життя:

“Люблю говорити про енергію, щастя, радість в житті. Сподіваюся, що люди мене почують і заразяться тим же самим. Не будьте черствими, в світі і так вистачає негативу, світ і так саморуйнується. Хочу, щоб до людей доходила позитивна енергія.

Співати не вмію, але співаю. Є така фраза: хто співає, той свої біди відспівує. Ось я і співаю. Не люблю, коли мене оточує лайно. Мені подобається бути щасливим, а коли люди намагаються це зруйнувати, заводжуся.

Люди думають, що я такий тому, що мені добре платять. Ні. Коли я жив в селі з батьком, то відчував щастя частіше, ніж зараз. Чому? Тому що не знав, наскільки світ продажний”.

Про сучасний світ:

“Зараз всі копаються у своїх телефонах, ніхто ні з ким не говорить, всі тільки дивляться соцмережі і читають, що про них пишуть інші люди. Але чим більше пізнаєш світ, тим більше він розчаровує. Не розумію, чому люди так змагаються за владу, гроші, славу. Нікому не спадало на думку в голову, що популярність – повне лайно? Що чим більше грошей, тим більше проблем?

Гроші – нехай необхідне, але зло. Так, вони приносять мені якісь речі, дуже хороші, але щастя? Це не питання наявності грошей або слави. Скоріше навпаки. Кажуть про знаменитих людей і про нормальних. “Нормальних”? А що, всі нормальними бути не можуть? Я граю в футбол, ти журналіст, ти фотограф, але всі ми люди. І все одно є ярлики: знаменитий, нормальний, багатий, бідний… для мене “багатий” це не коли у тебе грошей багато, а коли у тебе в голові думок багато”.

Про англійський футбол:

“Завжди говорив, що пограти в Англії – в списку моїх завдань. Там все особливе: коли заробляєш кутовий, то радіють, наче гол забив. Не знаю, коли мені там вдасться пограти, але хочу вживу пережити те, що поки бачу тільки з дивана. Те, як люди живуть футболом. Просто неймовірно. Повні стадіони, смакують кожен момент гри.

Якщо на полі залишаєш всього себе, то англійські вболівальники це цінують. Коли стаєш вболівальником, не можна підтримувати команду тільки коли вона перемагає. Це що таке? Не можна так розуміти футбол. Якщо вже фанат, то назавжди. Так в Англії. Якщо вони не перемагають, то кажуть: “ну, наступного разу”, а не “гівна шматок”. Легко сидіти на дивані і говорити: “цей хлопець ні про що”. А ти вийди, зроби те ж саме”.

Про завершення кар’єри:

“Не знаю, чим займуся після закінчення кар’єри. Трохи турбуюся про те, щоб щось передати своїм дітям. Може, вийде показати їм, що якщо у тебе є щось, за що ти можеш битися, то твоя енергія призведе до поставленої мети. Може, вдасться розповісти їм дивовижну історію про хлопчину, який покинув нікчемне життя в крихітному містечку, яке навіть не на всіх картах знайдеш, і став грати у найкращому футбольному клубі світу.

Кожен раз, коли щось виграю, думаю – зі мною все в порядку. Про такі досягнення ніколи не мріяв, але в той же час і не хотів бути звичайною людиною, як того хотів мій батько. Я мріяв залишити свій слід в історії футболу. Єдине, чого я не хочу, так це постаріти у футболі. Рішення за мною. Прокинуся одного разу і скажу: все, вистачить. Не чекайте, що в газетах напишуть: “Дані оголосив, що цей сезон буде для нього останнім”. Ні.

Поки нікуди не поспішаю. Але я не з тих, хто не може зупинитися. Не хочу, щоб мені сказали: “Спасибі, Дані, але ти вже нікуди не придатний”. Ні, ні. Коли вирішу піти, то скажу: “Дякую велике за все, футбол. Дякую за можливість і за дивну пригоду, яку ми пережили разом”.

Источник