Львів на грані колапсу транспортної системи і впритул до «будемо ходити пішки»

Послухав експертну дискусію на круглому столі «Що буде з львівським транспортом? Розмова без популізму» від Українська Галицька Партія. Львів і почув наступне:

По-перше, транспорт міста Львова – це дуже заполітизована тема. Популізм у цій сфері є основною формою спілкування влади міста з його мешканцями. Як наслідок, ключовою проблемою є страх влади приймати непопулярні реформи та втрачати на цьому електоральні бали. Тому усі погоджуються з тезою, що до виборів влада нічого не робитиме. Та, оскільки, проблеми з транспортом очевидні усім, то влада міста в якості винного обрала перевізників і з екранів провладних ЗМІ звучить риторика «їх усіх треба прибрати».

По-друге, пакет транспортних реформ у місті давно є і напрацьований. Проблема в тому, що у влади міста нема волі його впроваджувати. Чому? Бо «по-перше». Та як свідчить досвід інших міст, то впровадження транспортних реформ можливе у Вінниці, Дніпрі, Тернополі. Замість наших «жовтих ящиків» у Вінниці оновлений рухомий склад.

Читайте також: У Львові водій збив дитину насмерть і зник

Для впровадження у Львові «картки львів’янина» для пільговиків (як першого для впровадження повноцінного е-квитка, який вже працює у Тернополі) потрібно лише 200 тисяч доларів.

У Києві працює «карта киянина», що дозволяє пільговий проїзд лише мешканцям міста Києва. Інше питання, що, до прикладу для обговорюваної монетизації транспортних субсидій потрібно 850 мільйонів, а таких грошей в міста нема (навіть при заощадженнях на депозитах).

Питання створення комунально-приватного консорціуму, муніципального банку розвитку, безакцизного та безмитного ввезення міського транспорту не на порядку денному. Представники партії-організатора запропонували встановити єдиний перелік пільгових категорій, запровадження е-квитка та принципу «хто встановлює пільгу, той і платить», визначення вартості послуг за 1 км в якості базового критерію для відбору перевізників та переведення закупівлі цих послуг на систему Prozorro, перехід контролю і адміністрування перевезень до компетенції міста, дію жорстких антимонопольних обмежень, відміну заборони на приватизацію міського електротранспорту, встановлення рівних умов для комунальних та приватних перевізників.

По-третє, другою після популізму проблемою є «ціна питання». Корупція, схеми і лобізм як павутина взяли у полон транспортну систему Львова. Транспортні відносини між міською владою та транспортними комунальними підприємствами є закритими і незрозумілими навіть для депутатів (що недавно призвело до силового прориву на територію одного з КП). Виникають питання до використання паливних матеріалів, критеріїв відбору перевізників, переоцінки майна, цін на закупівлі рухомого складу, що деколи різниться майже у 13 разів, використання 65 мільйонів євро іноземних кредитів. Питання також є до звалищ транспортних трупів (купленого рухомого складу, що не використовується з різних причин), 85 км непридатних колій чи 50 км колій 1930 року.

Наслідком цього є спроби витіснити приватних перевізників з і так неконкурентного ринку шляхом створення ризиків для зриву інвестицій через «договір», де в будь-який момент він може бути розірваний в односторонньому порядку навіть за простоювання транспорту у «корку». Пропозиції перевізників до договору не були враховані, а редакція договору була навіть погіршена. Фінансові умови для приватних і комунальних перевізників є різними. На окремих маршрутах більшість пасажирів є безоплатними пільговиками, що унеможливлює економічну діяльність перевізника.

У таких умовах не беруться кредити і іноземні інвестиції не заходять (яскравий індикатор того, що перевізники не закуповували нової техніки з 2009 року через відсутність горизонту роботи на ринку). Тому бізнес і кричить, що «нам край, ми на грані виживання» і побутує думка, що приватний бізнес знищують заради популістичного задоволення електорату.

По-четверте, як і в багатьох питаннях проблеми для місцевого рівня створює центральна влада. Мова, перш за все, про диспропорційні рішення фінансового характеру, що перекладають видатки на місцеві бюджети, та неприйняття окремих законодавчих змін (навіть заміна в законах слова «безкоштовний» на «пільговий» суттєво змінить ситуацію). Але питання також і в тому, що міська влада не бажає брати на себе деякі належні їй функції (щодо контролю і обліку).

По-п’яте, Львів на грані колапсу транспортної системи і впритул до «будемо ходити пішки». Обслуговування відбувається без урахування вимог мобільності у місті. 8 осіб на кв.м. – це більш ніж показова цифра. Рухомий склад критично застарілий і зменшився за 5 років у 6 разів, наближається проблеми критичного дефіциту водіїв, люди вже не готові платити підвищений тариф авансом (очікуючи потенційних змін) при відсутній системі оплати і контролю проїзду, як і ефективного механізму компенсації пільговикам.

Читайте також: Нардеп Галасюк засудив намір міськради Львова закупити старі трамваї у Берліні

По-шосте, транспортна соціологія. 61% водіїв вважають, що потрібно покращити контроль за дотриманням ПДР, а 81% вважають, що ситуацію покращить вирішення проблем з паркуванням. 32% водіїв перевозять у машині лише себе (звідси і корки). 40% водіїв готові пересісти на покращений громадський транспорт, а 69% готові пересісти на приватний при першій можливості. 32% готові платити за проїзд 6-10 гривень, 54% лише 3-5 гривень, а 9% готові платити більше 20 гривень. При тому, 83% вважають, що якісна послуга може бути за 3-5 гривень (ось і простір для популізму). 84% за монетизацію транспортних пільг.

Источник