Привид Саакашвілі, як тінь Тимошенко

Український політик, народний депутат України 3-5 скликань, Борис Беспалий на своїй сторінці у соцмережі Facebook виклав власне бачення ситуації довкола  українсько-грузинського державного та політичного діяча, колишнього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі:

“Привид Саакашвілі, як тінь Тимошенко

Почув із ящика, що Саакашвілі чихнув і пожалів його. А потім – себе і усіх нас, кому провладний інформаційний простір нав’язує Саакашвілі, як манну кашку в дитсадку.

Віртуальний кандидат

Влада розігрує виграшну (для себе, не України) комбінацію до наступних президентських виборів (які, сподіваюсь, відбудуться вчасно): натуральний кандидат П. Порошенко проти уявного кандидата М. Саакашвілі.

Хто ж не хоче на виборах примарного конкурента? Примарного, бо реальним він не стане через відсутність українського громадянства (про що гарант завчасно потурбувався). 

Як же такого псевдо-суперника не розкручувати? І розкручують, з усіх медійних стволів, хіба що з праски ще не виглядає. 

Виборча стратегія Банкової ззовні наче калька з кремлівської, де від участі у виборах відсторонюють О. Навального. Подібність суто фабульна.

Там кишеньковий суд позбавляє права балотуватись справді провідного російського опозиціонера, тут — кишенькові правоохоронці і ЗМІ — розкручують заїжджого гастролера. Не те що він поганий наречений, просто тут і зараз не його весілля.

Не місячне затемнення

Коли десь світло, то десь темно, як кого висвітлюють, то когось чи щось затемнюють. Наразі, і те, й інше.
Зрежисований Банковою серіал “Незвичайні пригоди Саакашвілі в Україні” розважає аудиторію, а ще, як водиться, відволікає її від хліба насущного.

Люди обурюються: ціни ростуть, а ящик бубонить: то так собі, ви краще послухайте, як чудить Саакашвілі. Люди хвилюються: гривня падає, а ящик бухкає: краще похвилюйтесь за гнаного Саакашвілі. І не забувайте: головне — це його постановочні поневіряння. Між тим, його пригоди і наші потреби не перетинаються, як Рай і Пекло. 

Відволікають не лише від прози життя, а й від реальних президентських конкурентів. Точніше — конкурентки. Хто ж не знає, що наступним Президентом України буде “-ошенко”. Питання лише ТИМошенко чи ПОРошенко? Минулого разу їх розставили у черговості “ПорТим” і вийшло те, що тільки й могло вийти з цього російського слівця. 

Серіал про Саакашвілі заповнює й медійну квоту опозиції. Тоді як найбільш рейтинговий політик України Ю. Тимошенко  в інформаційному просторі представлена до смішного мало. Що, до слова, є невідпорним доказом маніпуляцій влади із цим простором.

А іноземним донорам/спонсорам можна відзвітувати про медійну врівноваженість: мовляв, опозиція представлена належно. Забувають лиш додати — опозиція віртуальна.

Від сучасних віртуалій, до майбутніх реалій

Коли сам Саакашвілі, як український політик, віртуальний, то учасники його акцій — зовсім ні. Цікаво аби соціологи розклали їхню мотивацію на складові, скільки там від Саакашвілі і скільки — від несприйняття (вибачайте за м’якість) нашої влади? У кожному разі, протестними ці люди були до його гастролі, будуть — і після.

Без його проводу відбулись два переможні Майдани і всеукраїнські народні рухи новітнього часу. Від визвольних змагань кінця 1980-х через “Україну без Кучми”, “Постань, Україно!”, майданні виборчі кампанії 2002-2004 років і далі по наростаючій.

Є в цій справі ще неприємна складова: Саакашвілі балотуватись не може, але влади домагається. Як? Виключно революційно. 

За певних умов, кожен політик може вийти на Майдан. Але є політичні середовища особливо запальні. Для них Саакашвілі — магніт. Злітаються, наче метелики на світло, і … засвічуються, як потенційні політв’язні. Подання до “чорних списків” — тут не остання складова.

При цьому, сам поважний Міхеіл ризикує помірковано, у випадку чого Америка з Африкою заступляться. Як грузило тягне вниз наживку, так і він затягує революційних романтиків у вирву. 

Чого влада розкручує Саакашвілі ясно: у політиці немає нікого кого б не можна було використовувати. А тут безробітний президент підвернувся! До речі, якщо у нього так добре вийшло в Грузії, чого ж він шукає роботу в Україні? І чого взявся за таку дивакувату? 

Я не його психолог, та мені й байдуже. Не лише тому, що чужа душа — потемки, а головне тому, що результати настають не від мрій, а від дій. І політичне майбутнє Саакашвілі в Україні, схоже, буде не довшим за політичне майбутнє його однокашника Порошенка. Це майбутнє вже позаду.

Менше з тим, якими б не були придворні комбінації, градус народного гніву вони підвищують. Те, що видається класною тактикою для найближчих виборів, загрожує обернутись самогубною стратегією у перспективі. 

Якщо топити президентський лімузин народним гнівом, недовго й утопитись.

Источник