Про скигліїв та оптимістів в українському бізнесі

Мені дуже не подобаються ті українські підприємці, які нескінченно ниють і скаржаться на життя.

Часто можна почути, що мовляв «все пропало», шансів на розвиток ніяких немає, тому що з Росією посварилися і там не купують наші товари. Тому що «Європі ми не потрібні». Тому що «сертифікати європейські нам ніколи не отримати». І взагалі «хто нас в тій Європі чекає».

А всередині країни бізнес робити не можна, тому що корупція і тому що держава ні про що не турбується і нікому не допомагає. І ніяких пільг не дає.

Наведу три приклади, які мені сподобалися за останній час. І які повністю спростовують слова скигліїв.

Читайте також: Найважливіше питання сучасності: чому одні країни бідні, а інші – багаті?

Перший — це історія донецького підприємця Ігоря Ліски, який через свою проукраїнську позицію був змушений тікати з окупованої частини Донбасу. Приїхавши до Києва, він не опустив руки, а взявся за створення нового бізнесу — заводу з виробництва промислового, розфасованого меду, в який вклав $10 млн. Протягом двох років підприємство було побудовано і отримало європейські сертифікати якості, що виявилося не так вже й складно.

Цього року воно успішно експортує мед в Європу, потрапивши в зростаючий тренд з продажу цього продукту. Нагадаю, що за підсумками року Україна вийшла в трійку найбільших світових експортерів меду.

Друга історія про ферму з вирощування ягід Стариця. Її господар Олексій Трегубов зумів не тільки створити з нуля за пару років виробництво органічних ягід в Київській області, а й налагодив їх заморозку і експорт в Німеччину та Францію. Отримавши органічний сертифікат європейського зразка.

Читайте також: Чи стане Україна країною-стартапом?

Ще один приклад — фармацевтична компанія Лекхім. Вона працює в сфері, яка вимагає дуже високих стандартів якості. І в цій сфері компанія в жовтні отримала європейський сертифікат EU GMP на виробничу дільницю з виробництва таблеток, вкритих оболонкою. Що відкриває можливість для їх експорту в Європу.

Таких прикладів я за останній час чув десятки.

Коли люди не ниють, а відкривають нові виробництва, отримують європейські сертифікати і виходять на ринок ЄС з українською продукцією.

Я думаю, що час скигліїв в бізнесі має пройти. А наступити час оптимістів. Або принаймні реалістів.

Тих, хто готовий жити і перемагати в умовах, що склалися. Якими складними вони б не були.

Источник