Горбачов говорив про “нове політичне мислення”. Насправді це була поразка
Вівторок, 08 березня 2016
22:14
Горбачов говорив про “нове політичне мислення”. Насправді це була поразка5
70 РОКІВ ТОМУ ПОЧАЛАСЯ “ХОЛОДНА ВІЙНА” МІЖ РАДЯНСЬКИМ СОЮЗОМ І ЗАХОДОМ
“ЧЕРЕЗ УВЕСЬ КОНТИНЕНТ, ВІД ШТЕТТІНА НА БАЛТИЦІ ДО ТРІЄСТА НА АДРІАТИЦІ, НА ЄВРОПУ ОПУСТИЛАСЯ ЗАЛІЗНА ЗАВІСА, – заявив колишній прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль під час виступу 5 березня 1946 року в студентському коледжі містечка Фултон, штат Міссурі, США. – По той бік завіси опинилися всі столиці древніх держав Центральної та Східної Європи – Варшава, Берлін, Прага, Відень, Будапешт, Белград, Бухарест, Софія. Ми бачимо сьогодні не ту демократичну Європу, за яку воювали. І це не та Європа, яка може стати гарантом створення міцного миру. З того, що я спостерігав у поведінці наших російських друзів і союзників під час війни, я виніс переконання: понад усе вони поважають силу, і ні до чого не мають менше поваги, як до воєнної слабкості. Тому маємо відмовитися від доктрини рівноваги сил, або, як її ще називають, доктрини політичної рівноваги між державами, яка вже своє віджила”.
Ігор ТОДОРОВ, 56 років, історик-міжнародник. Народився в Донецьку. Закінчив історичний факультет тамтешнього університету. Служив у будівельних військах у Московському воєнному окрузі. Від 1992-го працював на рідному факультеті. Після початку воєнного конфлікту на Донбасі позаторік переїхав на Закарпаття. Зараз – професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій факультету міжнародної політики, менеджменту й бізнесу Ужгородського університету. Одружений, має двох доньок. Захоплюється футболом і театром, слухає хард-рок. Сфера наукових інтересів: європейська і євроатлантична інтеграція України, міжнародна безпека
Фултонську промову Вінстона Черчилля вважають точкою відліку “холодної війни”. Наскільки закономірний був її початок?
– Радянська пропаганда стверджувала, що Черчилль у фултонській промові проголосив “холодну війну” проти миролюбного СРСР. Але це не відповідає дійсності. Як “батьківщина трудящих усього світу” Радянський Союз від початку існування був налаштований на світову революцію, а отже, і на конфронтацію з “імперіалістичним” Заходом. Під час Другої світової війни антикапіталістичну риторику у пропаганді зменшили. СРСР був змушений увійти до Антигітлерівської коаліції разом із Великою Британією та США. Але непорозуміння між державами були й тоді. Наприклад, щодо відкриття другого фронту в Європі.
На Ялтинській конференції в лютому 1945 року Вашингтон і Лондон фактично здали Сталіну країни Центрально-Східної Європи. Проте його це не задовольнило. Вимушене співробітництво поступово переросло у конфронтацію. Словами про “залізну завісу, що опустилася на європейський континент” Черчилль констатував те, що вже відбулося. Радянський Союз був готовий усюди вести боротьбу із західним впливом і просувати ідею світової революції. Після перемоги над Гітлером протистояння вимушених партнерів було закономірним.
22 лютого 1946 року радник американського посольства в Москві Джордж Кеннан відправив до Вашингтона так звану довгу телеграму. В ній пояснив: протистояння Росії й Заходу має глибші причини, ніж комуністична ідеологія.
– Останні два роки підтверджують його правоту. В сучасній Росії відсутня комуністична ідеологія, проте дається взнаки ординська імперськість, що завжди була притаманна цій державі. В середині ХІХ століття імператор Микола І сформулював це так: “Покликання Росії в тому, щоб її боялися”. Ці слова актуальні дотепер.
Чому “холодна війна” не переросла у глобальну “гарячу”?
– До свого першого ядерного випробування 29 серпня 1949 року Радянський Союз не міг розпочинати війну проти США. Потім наявність ядерної зброї стала для кожної зі сторін фактором стримування. Блок НАТО й Організація Варшавського договору (створений 1955-го військовий союз СРСР і держав-сателітів. – Країна) не йшли на пряму конфронтацію. Але брали участь у десятках локальних воєн. Москва мала у світі багато союзників, які користувалися її безоплатною допомогою і декларували відданість ідеям соціалізму.
Вузловим моментом цього етапу стала Корейська війна 1950–1953 років. Через Північну Корею армії Китаю та Радянського Союзу увійшли на територію Республіки Корея. Їм протистояли війська ООН, кістяк яких становили американці. Також було жорстке протистояння під час Суецької кризи 1956 1957 років – між Великою Британією, Францією та Ізраїлем, з одного боку, і Єгиптом, за підтримки СРСР – з іншого.
Жителі Західного Берліна споглядають щойно зведену стіну, яка відмежувала їх від східної частини міста, 1961 рік
Тоді обидві сторони усвідомили: у воєнному зіткненні не переможе жодна з них. Тому основна боротьба точилася в економіці та ідеології. Хоча це не завадило СРСР 1961-го побудувати Берлінський мур, а наступного року розмістити ядерні ракети на Кубі. Це призвело до Карибської кризи.
Що стало причиною так званої розрядки в 1970-х?
– Сполучені Штати Америки фактично програли війну у В’єтнамі. Президент Річард Ніксон відвідав СРСР, а Леонід Брежнєв – США. Американські астронавти й радянські космонавти здійснили спільний космічний політ у рамках програми “Союз – Аполлон”. Виникла ілюзія, що противникам вдається мирно співіснувати. Надзвичайно розумний і незаідеологізований академік Андрій Сахаров висунув утопічну ідею “конвергенції двох систем” – поступового зближення капіталізму й соціалізму.
1975-го лідери країн Західної та Східної Європи підписали в Гельсінкі заключний акт наради з безпеки і співробітництва. Третій “кошик” його був присвячений правам людини. СРСР зобов’язався виконувати її. У радянських республіках одразу виникли групи з підтримки цих угод. Але політичні переслідування не припинилися. Активістів Гельсінкських груп почали репресувати.
Це відбувалося на тлі різкого зростання цін на нафту й газ. СРСР у кілька разів збільшив щорічний видобуток і експорт енергоносіїв у Європу. Отримані гроші витрачав на нарощування військового потенціалу і гонку озброєнь. Гадаю, саме цей відрив від реальності кремлівського керівництва призвів до вторгнення в Афганістан 1979-го. Політику “розрядки” згорнули.
Наскільки важливою була роль політичних лідерів з обох сторін?
– Протягом 28 років радянське міністерство закордонних справ очолював Андрій Громико. Він відкидав усі ініціативи Заходу. За це його називали “містер Ні”. Тільки жорстка цілеспрямованість Рональда Рейгана і Марґарет Тетчер (президент США і прем’єр-міністр Великої Британії у 1980-х. – Країна) допомогла Заходу скористатися негативними тенденціями, що посилювалися у СРСР у 1980-х. Попередник Рейгана Джиммі Картер був людиною дуже інтелігентною й толерантною. Радянське керівництво ігнорувало його закиди щодо порушення прав людини. Зараз Володимир Путін так само із презирством дивиться на сучасних західних лідерів. Вважає Барака Обаму неспроможним на рішучі дії.
У грудні 1989-го під час зустрічі на Мальті президент США Джордж Буш-старший і генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов проголосили закінчення доби протистояння і початок сталого миру. Таке завершення “холодної війни” було прогнозованим?
– Падіння цін на енергоносії в середині 1980-х призвело до того, що в СРСР зменшили витрати на військово-промисловий комплекс. А головне – майже припинили безоплатну допомогу друзям по всьому світі, зокрема й комуністичним режимам Центрально-Східної Європи. Після приходу до влади Михайло Горбачов відвідав столиці цих країн. Заявив: грошей нема, давайте собі раду самі. Результат не забарився: протягом 1989 року там відбулися “оксамитові” революції, Берлінським мур було зруйновано. Горбачов подавав це як “нове політичне мислення”. Насправді це була поразка. Юридично її засвідчили 1991-го, коли підписали протокол про повне припинення дії Варшавського договору.
Водночас тривала руйнація Радянського Союзу. Наш перший міністр закордонних справ Анатолій Зленко у книжці спогадів написав, що серед переможців “холодної війни”, безумовно, була й Україна. Бо як незалежна держава постала завдяки поразці СРСР.
Учасники космічної місії “Союз – Аполлон” у липні 1975 року, зліва направо: американські астронавти Дональд Слейтон, Томас Стаффорд, Венс Бранд, радянські космонавти Олексій Леонов і Валерій Кубасов
Як досвід “холодної війни” може використати Захід зараз?
– У першу чергу це – ядерне стримування. До прямої конфронтації між Росією і НАТО справа не дійде. Також досвід протистояння і перемоги у “холодній війні” вказує на необхідність економічного тиску. Санкції спрацьовують. У майбутньому під дією демократичних держав у Росії треба провести щось подібне до денацифікації Німеччини після Другої світової.
Політика Кремля базується на хибних уявленнях про своє місце у світі. Імперські риси відновлюються у найгіршій формі. Зараз фактично маємо друге видання “холодної війни”. Хоча ще позаторік багато експертів говорили: “Ні, це зовсім інше”. Але під час виступу на конференції з безпеки в Мюнхені 13 лютого 2016-го російський прем’єр Дмитро Медведєв сказав: “Ми скотилися у добу нової “холодної війни”. І звинуватив у цьому західні держави.
“Холодна війна” в українських гумористичних часописах. Карикатура на “імперіалістичну пропаганду” в радянському журналі “Перець”
У Афганістані загинуло 10 відсотків населення
1949, 4 квітня – США, Велика Британія, Канада, Франція, Італія, Португалія, Бельгія, Норвегія, Нідерланди, Ісландія та Люксембург підписали у Вашингтоні Північноатлантичний договір. Утворено військовий блок НАТО. Його перший Генеральний секретар лорд Ісмей так окреслив концепцію об’єднання: “Тримати росіян на відстані, американців – усередині Європи, а німців – під контролем”.
1950–1953 – Корейська війна. За Північну Корею воювали солдати з Китаю і СРСР. З боку Південної – миротворчі сили ООН, у складі яких війська 17 держав. Загинули близько 5,7 млн осіб. Кордон між двома частинами Кореї залишився незмінний. Мирний договір досі не підписали.
1955, 14 травня – СРСР із державами-сателітами Східної Європи утворюють військову Організацію Варшавського договору – як противагу блоку НАТО. Чисельність збройних сил Організації Варшавського договору станом на 1985 рік становила 7,5 мільйона солдатів.
“Холодна війна” в українських гумористичних часописах. Шарж на лідера СРСР Микиту Хрущова з журналу “Лис Микита”, який видавала українська діаспора в США
1961, 13 серпня – радянські військові звели мур, що розділив Східний і Західний Берлін. За 28 років його існування в західну частину міста втекли понад 175 тис. осіб. Люди рили підкоп завдовжки 145 м, перелітали межу дельтапланом, перекидали мотузку між вікнами будинків із протилежних сторін стіни, намагалися протаранити її бульдозером. Близько 200 осіб загинули при спробі перетнути стіну.
1962, жовтень – Карибська криза. У відповідь на розміщення ядерної зброї НАТО в Туреччині СРСР завіз ракети на Кубу. Президент США Джон Кеннеді оголосив про морську блокаду острова. Війська НАТО і країн Варшавського договору перейшли у стан постійної готовності. За 3 години до можливого початку ядерної війни лідери США і СРСР змогли домовитися.
1968, 20 серпня – війська Варшавського договору увійшли в Чехословаччину. Економічні та політичні реформи в державі були зупинені.
1979–1989 – війна у Афганістані. СРСР ввів свої війська для підтримки комуністичного уряду. США фінансували й озброювали місцевих повстанців – моджахедів. Загинули близько 1,5 млн жителів Афганістану – 10% населення і понад 15 тис. радянських солдатів.
Похожие записи
Об авторе
