«Червоний» – фільм, який знаменує початок українського кіно

За довгі-довгі роки нарешті ми побачили нормальне українське кіно. Тобто, якісний кінопродукт, за який не прикро платити гроші й не соромно

Не буду спойлерити, але ось що хочу сказати для тих, хто ще не сходив:

1) Це життєствердне кіно, де в кінці нема плачів Ярославни за загиблим героєм і довбаних картинок природи. НАРЕШТІ В НАС ЗНЯЛИ КІНО З ХЕПІ-ЕНДОМ!!! Ну, в усякому разі, з надією. Не тільки на сіквел та пріквел, які автори фільму теж обіцяють, але й на загальну перемогу української справи. Без зайвих трагедій, пафосів та шмарклів.

2) Нарешті герої в фільм говорять людською мовою, а не якимись віршами, виглядають як люди, а не актори з поганого театру 70-х років минулого століття. 

3) Нарешті в нас зняли нормальний достатньо реалістичний історичний бойовик, з елементами блокбастеру. Тобто, саме те, чого ІМХО найбільше зараз потребує країна. ЦІкавого та якісного історичного екшну з патріотичним підтекстом. Так і формується нація, без перебільшення.

Читайте також: Made in Ukraine: 5 історичних фільмів, якими можна пишатися

4) Нарешті ми побачили стрічку з прекрасним сценарієм, без грьобаного пафосу та тужливих поетичних драм. Історія упівця, що потрапив до сталінських таборів і того як він там дав собі раду – так-так, я ж обіцяв не спойлерити)) Кокотюха Андрій – уклін до землі вам))

5) Нарешті фільм знято з сучасною картинкою. Zaza Buadze, гігантське дякую за вам за те, що ви зняли просто гарне кіно, без претензій на надмірну духовність та епічний розмах. Ні, просто цікаву історію. Цього якраз достатньо для гарної стрічки. Бо простим людям треба, щоб було цікаво. Й тільки через цікавість й простоту можна пробитися до їх сердець та мозків.

Читайте також: «Поводир» як знаковий фільм сучасної української кінематографії

6) Так, у стрічці можна при бажанні знайти деякі легкі приколи – ну типу гарних чобіт на головному герої у таборі після, по ідеї, поневірянь по тюрмам, рудої землі на Далекій Півночі, успішного повстання в сталінському таборі (ой, все, мовчу-мовчу), трохи більшої проробленості лінії нібито героя другого плану – льотчика Гурова тощо. Але це все – дрібниці.

Вітаю всіх, кому небайдужа доля українського кіно з появою стрічки, яка реально знаменує його початок.

Источник