Нова тенденція масової культури: самотні герої ідуть у стабільне минуле?

Бачу за дописами, що трохи не половина друзів встигли подивитися «Дюнкерк» Кристофера Нолана. Фільм геніально зроблений. Кожен кадр, кожна сюжетна лінія не просто так, а з підтекстом. Жодного разу не про порозуміння та примирення. Достатньо сказати, що головні герої наважуються називати свої війська «нашими». Знавцю досить і цього. Так ще й «інша позиція» представлена тільки кулями, торпедами, бомбами, палаючими літаками та розфокусованими контурами наприкінці фільму. Коротше, повна дегуманізація ворога й суцільна «мова ворожнечі».

Це історія – як із абсолютної поразки може народитися абсолютна перемога. Сильна тим, що залишилося за кадром, – виграною Королівськими ВПС Британії повітряною війною, висадкою союзників у Нормандії, безумовною капітуляцією нацистської Німеччини. І Ноланові вдалося показати, що зернята цих майбутніх перемог були посіяні саме тут – під час евакуації англійських військ із Дюнкерка. Кожен глядач розуміє, чим там діло закінчилося, коли дивиться на безпорадні борсання головних героїв-англійців, які після розгрому німцями ніяк не можуть вирватися зі французького узбережжя в 1940 році.

Головна ідея фільму: воює не тільки армія – воює народ. Армія може зазнати поразки, але це не має значення, якщо народ готовий битися до перемоги.

Читайте також: «Дюнкерк»: попкорн у багатьох лишився в коробках

Німецькі танки пройшли всю Європу. На французькому узбережжі зібралося 400 тисяч англійських, французьких і бельгійських бійців, 300 тисяч із яких – це практично вся англійська армія, яка була на той час. А англійське командування може евакуювати до Англії тільки 30 тисяч. От тут би затягнути про «генерали зливають», «чому командування все не передбачило», «хлопці гинуть», «котел» тощо. Й у часи «Апокаліпсису сьогодні» голлівудські «ліваки» так би й зняли. А зараз Нолан робить, фактично, оду волонтерському рухові – знімає, як англійці на рибальських човнах і прогулянкових яхтах рятують власну армію. Вони не могли повернутися додому, й тоді дім прийшов по них.

Цей пафос фільма міг би й здивувати… якби за кілька останніх років він не став уже трендом у Голлівуді.

Першим у цій тональності я б назвала «Лють» («Fury») зі Бредом Піттом, що вийшов 2014-го. Фільм про те, що наші бійці можуть бути брутальними, малоприємними типами, жорстокими і жахливими. Але доки вони стоять між нами і ворогами, доти їх хоробрість і лють відділяє нас від смерті та пекла. І це робить їх героями. І тільки це останнє має значення в кінцевому підсумку.

Далі неймовірно вибився із загальної лінії саги епізод «Зоряні війни: пробудження сили». Всіх розбили; зло сильне як ніколи; всі загинули заради лише натяку на шанс щось там зробити в майбутньому. Навіть для «Зоряних війн» – перебір із героїчними смертями. Фільм про абсолютну самопожертву та самозречення.

Читайте також: Відкладений попит: яким має бути українське кіно

А далі покотилося трохи не в кожному блокбастері щось на тему «мавпи разом сила». Одинокі супермени вийшли з моди. Тепер суперістот збирають гуртами та примушують до співпраці. Кожен має докластися до спільної перемоги, участь кожного важлива. Сидіти й чекати, доки самотній Бетмен порятує все місто, більше не на часі. От таку загальну тенденцію визначає масова культура.

Очевидно, такі зміни в характері актуального мистецтва не відбуваються випадково. І ті, хто роблять кіно тут, виявляються на півкроку попереду суспільства, бо їхній фах – відчувати тенденції та настрої натовпу раніше, ніж самі люди усвідомлять власні почування. Можна припустити, що таким чином західне суспільство готується до подолання глобальних загроз. Адже самотній герой у ролі еталону маскульту підходить для стабільних часів. У часи загроз, що зростають, виживають великі групи, які вміють співпрацювати. А отже героєм культури стають організовані групи.

Але то все теорія. Практичний висновок із цього руху сучасного мистецтва в тому, що наші хлопчики та дівчатка з шоу-бізу з їх «іскуство внє палітікі» глибоко маргінальні й відсталі на тлі цього глобального процесу. Отже, не будьте як ці хлопчики та дівчатка, бо це геть не актуально.

P. S. Несподіваний бонус: із середини фільма почали відрізняти «Спітфайр» від «Месершміта» за звуком двигуна.

Источник