“Як в 70-ті роки”. Мої пригоди з поліцією в Києві

Мої пригоди з поліцією.

З п’ятниці на суботу, третя ночі. Пожалів підвіску старої машини, розвернувся, де не можна. Червона мигалка на хвості. Зупинився коло Цирку. Надав документи, покаявся. Порушень у мене в послужному списку нема (от тільки сьогодні чорт дьорнув), пропрохав обійтись лише попередженням.

Поліцаїв в машині троє: два молодих хлопці та дівчина. Спілкуємось культурно. Все б обійшлось, якби не мої світло-голубі очі. Від людей в погонах за них вигрібаю ще з часів служби в авіабригаді в 2005му.

“Є підозра вживання наркотичних засобів”. Посвітили фонариком в очі, виликали начальство, поляками наслідками. Закон один для всіх, не спорю, в АТО не посилаю.

Загалом, поставлений перед вибором: до ранку кататись по експертизах чи піти в отказ і схлопотать судову тяжбу. Ажніяк невесело, коли ти невинний, і тре доводити, що не верблюд).

Погоджуюсь на експертизу. Виявилось, недарма. Встряю в такі пригоди, про що мріяв віддавна, коли переглядав фоторепортажі 70-х про роботу поліції Нью-Йорку!!!

Читайте також: Як покращити роботу поліції

На оформлення “наркоділа” і поцілії є лише 2 години. Патрульні отримують дозвіл на порушення правил і несуться в єб*ня лівого берега на єдиний в Київ центр експертизи. Пейзажку проходимо з часом Лоеба на грунтовій трасі, круг на Патона – сотня, мости – більше 140.

Колеса скриплять, хапаюсь за ремінь безпеки.

П’ятниця вечір – “хай сізн”, щохвилини хтось щось порушує. Всіх не зупинеш. Екіпажів не вистачає. Таксьори нагло стоять в 2 ряди, навіть не боячись штрафів. Кількість мілких правопорушень така, хоть приставляй наряд до кожного.

Кілька разів зупиняємось для перевірки машин на алкоголь, особливо тих, хто їде з увєсєлітєльних завєдєній. Як хто поводить себе, як відмазується чи пояснює, зажовує чи звонить адвокату – це треба бачити. Порядні офісні баришні на білих “шкодах”, тьолкі 95-го року народження – власниці Каєнів GTS – їх поведінку словами не передати. Це кіно і мої неймовірні враження.

Патрульні жаліються, що такий алкоголь пішов, що й не внюхати. Зміни 12, а то і 13 годин, зарплату не підняли. Сам бачу, робота важка і напружена. Як казав наш останній “легітимний”: “я вам не завідую”.

Будівля експертизи – старий общарпаний, сталінських часів будинок на задворках парка перемоги ( Дарниця). Єдина установа, що провожить еспертизу в Києві!!! Кілька патрульних машин доставили до воріт “підопічних”. Всередині кілька алкашів, один буянить.

Лікар, бідна втомлена жіночка середнього віку не втрачає почуття гумору та людяного відношення серед навколишньої жесті.

Читайте також: Що потрібно для того, аби реформи були вигідними для всіх

Огляд показує, що внаслідок кантузій у мене дьоргаються зрачки та є тремор, але підстав для експертизи немає, Мене відпускають. На виході якийсь аватар, тисне мені руку і ледве вимовляє, що він з Криму. Світає, ми летимо назад до Цирку.

Вже під ранок, по дорозі від експертизи, зупиняємо джип. Водій дивно себе веде. Потрібен тест на алкоголь. Драгер, ота невелика дуйка, коштує кілька тисяч баксів. Викликаємо машину з драгером і чекаємо зо півгодини. Приборів всього ДВА на увесь район. Центральний район, який пє та веселиться всю ніч. Прибор показує 0,07, водію дуже пощастило протверезіти. Патруль далі везе мене до моєї машини.

У хлопців важка та невдячна робота. Повно пригод і не завжди таких позитивних, як зі мною. Євгеній Жуков якщо дозволите і я розживусь хорошою камерою, то хотілось би кілька ночей провести з екіпажами, аби висвітлити роботу хлопців. Зніму не гірше, ніж в ДАПі )

Источник