Страхіття та нелюдські умови. Як виглядає шпиталь на Донеччині. ФОТО

Волею судеб довелося мені сьогодні побувати в 65-му шпиталі, що в Часовому Яру.

Зрозуміло — ніхто в такі заклади від хорошого життя не їздить. Їдуть по допомогу. І зазвичай отримують її в повному обсязі…

В повному?

Ні-ні, що стосується медичної складової — тут питань немає. Взагалі.

А от побут… ледь не написав «залишає бажати кращого»…

Його немає.

Від слова «ВЗАГАЛІ».

З «Буфету» запашок такий, що Мартин Брест видалив би свій профіль з ФБ. Та й меню накрило своїм різнобарв’ям — на вечерю рис і оселедець «другої свіжості».

А палати і санвузли?

Я зробив всього кілька фото на четвертому поверсі головного корпусу. І в розгубленості не знаю, на чому робити наголос: на тому, що в таких умовах «утримуються» наші «святі воїни», яким «янголів-охоронців», «повертатися живими» і які «тримають небо», чи на тому, що світлини зроблені в палаті, де лікують жінок-воїнів і в санвузлах, якими вони користуються.

Читайте також: Пекло на землі: журналіст показав, у якому стані знаходиться онкодиспансер у Сумах. ФОТО, ВІДЕО

От ніби розумію, що військова форма робить людей поза статтю, але…

У нас в бліндажах умови кращі, ніж там, де мали б бути всі умови для лікування людей (а тим більше — жінок), що віддали своє здоров’я війні. Це не просто неповага — це зневага в своїх найгірших проявах. До всіх. І найбільш — до жінок.

І як обухом по голові:

— У нас всі лікарі скинулися і купили кришку на унітаз в один туалет. Так шо повторюю вам ще раз: НІКОЛИ СЮДИ НЕ ЗАХОДЬТЕ!!!- саме в такому тоні було повторено тричі жінці, що ледь пересуває ногами.

Та, сери сам в свою кришку! — подумав, не сказав. Не хотів конфлікту там, де щойно надали допомогу, віднеслися з людяністю, врятували.

І зараз пишу оцю «зраду» і думаю: дійде десь воно до великих погонів і за сучою совковою традицією постраждають люди непричетні, відзвітують про якісь звільнення, а проблему не вирішать. Так, бордюри навколо лікарні пофарбують…

Але ж треба, щоб дійшло. І не просто щоб хтось вигріб неслабих люлєй, а щоб сяяло та блищало, щоб пахло та смакувало. І щоб висратися можна було в любому туалеті. З кришкою, вологими серветками та якоюсь газеткою в руках. Ну заслужили ж. Ні?

Источник