Copy/paste як совкова спадщина – позбутися тягаря

Знаете, що то за найбільша пошесть, що залишена нам у спадок від Совєтського Союзу? Біда, з якою не тільки не боремося, але плекаємо з усіх сил, вбираючи її в сучасну “європеїзовану одежу”…

Я називаю її – copy/paste

Згадайте, як за совєтів копіювали західні автівки й іншу продукцію широкого вжитку. Виходило кострубато, але “із совєтським знаком якості”…

Так само й зараз. Нас закликають “просто брати” досвід когось (Польщі, Сінгапуру, Грузії тощо) й “імпелементувати” в Україні. Проте апологети copy/paste, самі оперують застарілими “методиками та методологіями”, навіть якщо кажуть про “інноваційний розвиток”. 

Грубо кажучи, про правдиво інноваційний розвиток книжок ще не написано, та тренінги не проводяться. На те він й інноваційний! 

Ба більше того – кожна оригінальна думка щемиться та принижується, виводиться на маргінес…

Мені завжди було цікаво – кого копіював Лі Куан Ю?…

Знати досвід інших – так! Вживати його у роботі – так!

Але будувати – своє, сродне!

І позбуватися, зрештою, спадщини, що тягарем висить в нас на шиї…

Источник