Транш МВФ. Гройсман має “бумажку”, якою можна дурити голову

Спочатку хотів би пояснити, що із траншем МВФ, чому його дали, і що там за манси із текстом – який в 2017 році відрізняється від тексту в 2016-му.

Перш за все, ніяких вимог МВФ в природі не існує. МВФ виставляє макроекономічні показники – в нашому випадку дефіцит бюджета, і обсяг видатків бюджета на покриття збитків. Все. Решту визначає так зване Letter of Intent, тобто “Лист про наміри”, який складається нашим урядом – і покликаний доказати МВФ, що надані ним гроші не підуть в трубу.

В даному випадку різниця в текстах викликана тим, що транш виділяли нам не під реформи. А ось чому:

Квітень-травень: $126 млн

Серпень: $414 млн

Листопад-грудень: $565 млн.

Разом: $1,2 млрд.

Це графік виплат за боргами МВФ на 2017 р.

Тобто, цього року нам треба було повертати МВФ трохи більше, ніж мільярд доларів. Але оскільки наш бюджет уже стиснувся до розміру грецького горішка, то повертати немає чим. Тому МВФ нас перекредитує. Він дає нам транш як взаємозалік і продовження терміну виплати боргу.

Цілком можливо, що ці гроші навіть Брюсселя не покинуть.

Читайте також: Кредит МВФ в 1 млрд доларів робить владу повністю залежною від керівництва Фонду – Коновалюк

Ось чому наші “ріхварматери” вирішили, що це дозволить їм нарисувати підставу до чергового витка “рішучих рехворм”, в першу чергу продажу землі і введення фіксованої абонки для споживачів послуг.

І вони просто внаглу переписали текст, розраховуючи, що його не будуть читати і підмахнуть as is, для галочки. Адже в МВФ прекрасно розуміють, що ніхто написане виконувати не збирається – як не виконали попередні точно такі самі зобов’язання і наміри.

Зате Гройсман має “окончательную бумажку”, якою можна дурити голову населенню і кивати – “а це не ми такі погані, а брюссельський обком”.

Задачі, виходить, рівно дві:

– перекласти вину за свою хронічну некомпетентність і жадібність на когось іще;

– створити в суспільстві враження, що Европа – це різкий ріст тарифів, вимоги розпродати всю державну власність на радість фондам-стервятникам, і відсутність допомоги.

Що потім дозволить нашим неосталіністам знову встановити стару добру олігархічну республіку, копію путінської Росії. Не далі як вчора я знайшов приклад, як наші “законотворці” копіюють російський досвід – і такий приклад непоодинокий.

Висновок: ну ви понєлі, куди їх треба гнати, і не випускати з країни.

Источник